Про що мовчить жінка: інтерв’ю з примою-балериною Христиною Шишпор

Приму-балерину Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченко, народну артистку України Христину Шишпор цієї осені ми побачимо на сцені Національної опери, яка зустрічає свій 155-ий сезон.

– Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто неможна мовчати?.

– Ми живемо в такий час, коли мабуть вже не існує тем, які неможливо підіймати в суспільстві.

Те, про що варто кричати вголос — про агресію і воєнний наступ РФ на нашу Батьківщину.

– Велична Україна стримує ворога і захищає таким чином не тільки Європу, а й увесь світ.

Тому кожен із нас, залучаючи соціальні мережі та міжнародну пресу, робить свій внесок, розповідаючи про це лихо.

– Коли та із ким останнім часом вам було приємно помовчати?.

– З моєю донечкою Юлею.

Вона — мій Всесвіт, моя сім’я.

Знаєте, в сучасному світі ми мало часу проводимо з близькими людьми.

У кожного свій графік.

В мене репетиції, гастролі, зйомки, концерти.

У Юлічки свій шкільний графік.

Але коли трапилась ця страшна війна, ми були у двох в Європі, й моя дитина ще більше стала мені всім.

Я так вдячна, що в мене така чутлива дівчина, яка може зрозуміти свою маму, коли мамі погано і коли навіть немає сил розмовляти.

– Коли ви в останнє себе хвалили, а за що сварили?.

– Я себе трішки хвалила останній раз до війни і це пов’язано з моєю роботою (усміхається).

Сварю себе частіше, особливо зараз і це пов’язано з тим, що хочеться більше допомогти нашій країні, ЗСУ та дітям (Балерина зібрала кошти для купівлі медичного обладнання для Охматдиту та Миколаївської лікарні, – Ред.).

Хочеться бути більше корисною для країни.

– Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?.

– Я обожнюю парфуми, це перш за все спогади.

По-друге, це дуже інтимна та індивідуальна річ, яка може охарактеризувати людину.

В мене величезна колекція парфумів, бо з кожної мандрівки, я привожу новий аромат.

– Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?.

– О, це мабуть талант археолога.

З самого дитинства, мене дуже цікавить історія та археологія.

Це так чудово, досліджувати цивілізації, людей, міста та всі ці секрети нашої планети.

– Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?.

– Я би залишила ті спогади, де всі мої рідні та близькі — живі.

Це найважливіше!.

– Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?.

– В усі часи чоловіків виділяло вміння тримати своє слово.

Це безцінно.

Дуже пишаюся цією чоловічою рисою.

Щодо жінок, то мабуть це безділля.

Праця підштовхує нас до саморозвитку, а без саморозвитку не можливо рухатись далі.

– Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем.

Ви який?.

– Друзі порівнюють мене з самбукою, такою ж запальною та пристрасною.

Але особисто я, відчуваю себе ковтком прохолодного шампанського — легким, солодким ігристим напоєм (усміхається).

– До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?.

– З моєю мамочкою, ми були подругами.

У нас були добрі та щирі стосунки, які я бережу у пам’яті та у серці.

Зараз мені її дуже не вистачає, але я запам’ятала пораду матусі: не сприймати занадто близько до серця деякі речі та явища, які трапляються по життю.

– Бути доброю, відкритою та водночас вразливою людиною — це не слабкість, а сила, то ж її потрібно оберігати.

Звісно, я ще вчуся цій якості.

І ця порада актуальна у мирний час, зараз неможливо абстрагуватися від горя та несправедливості, яка відбувається.

– Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?.

– Краса — це суб’єктивне поняття.

Ніколи не розділяла світову істерію щодо Бреда Пітта, хочу дуже поважаю його як актора та творчу особистість.

Мій типаж — це Кіану Рівз.

Я передивилася всю його фільмографію (сміється).

Подобається все, що він робить, а ще його стиль.

– Чим пахне щастя?.

– Спокоєм.

Душі, серця та тіла.

Ти насправді щаслива людина, коли перебуваєш у стані спокою, відсутні стрес та тривога.

Це додає впевненості.

І зараз, це зрозуміло як ніколи.

Нобелівську премію з літератури отримала Анні Ерно.