Вибір, який кожен з нас робить під час цієї війни

Бог завжди залишає для людини право вибору та відповіді.

Сотворивши людину подібною до Себе, Господь наділив її непорушною свободою.

І тому лише від конкретної людської особи залежить сказати «так» або «ні», погодитися чи заперечити, зробити чи відмовитися.

Тут кожен може з власного життєвого досвіду поставити питання: а хіба не буває часто в нашому житті так, що ми, образно кажучи, «не маємо вибору»?.

Безперечно, що зовнішні обставини можуть складатися таким чином, коли людина відчуває необхідність діяти лише в певний спосіб.

Але якщо замислимося над такими прикладами, то і в них побачимо беззаперечну наявність свободи.

І цю свободу лише сама людина може віддати в чиїсь руки, погодитися виконувати іншу волю, в такий спосіб кажучи своє «так» або «ні».

Наприклад, зараз ми всі живемо в умовах війни.

Не від нас залежав її початок, ворог напав на нашу країну підступно і безпідставно.

Не від нас залежать ті страждання, руйнування, загрози життю, які російська агресія принесла в наше життя.

Але як ми реагуємо на це все, що робимо або чого не робимо в тих обставинах, які склалися – залежить лише від нас.

Є загальне правило, є закон Божий і людський, що свою землю і своїх ближніх треба обороняти від нападу зла.

Але одні роблять це, навіть, як наші мужні воїни, жертвуючи своїм власним життям.

А інші йдуть на угоду зі злом, стають його прислужниками.

В однакових умовах одні захищають Україну, а інші продовжують говорити словами «русского міра», одні прагнуть перемоги для нашої Батьківщини та миру справедливого, а інші прагнуть, щоби Україна змирилася з окупацією та приневоленням до покори Кремлю.

Тож коли хтось скаже, що він через страх перед окупантами пішов служити злу, видавав їм патріотів, сприяв утвердженню їхньої влади, то на це є відповідь: але ж інші в тих самих обставинах робили і роблять інакше! Хіба вони не бояться за своє життя, хіба їм нема загрози? Але вони не зраджують правду, не укладають, так би мовити, «угоду з дияволом».

Тому ніякі зовнішні обставини ніколи не можуть бути виправданням для людини, що вона не мала свободи, не мала можливості виявити свою волю.

Свобода волі залишається з нами завжди, бо вона – непорушний дар Божий нам.

І лише від нас залежить, як ми його використовуємо, чи не зрікаємося з легкістю, навіть не розуміючи цінності цього дару та наслідків наших рішень.