Театральна прем’єра «Я, війна і пластикова граната»

П’єса «Я, війна і пластикова граната» написана від початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року та є фіналістом міжнародного драматургічного конкурсу «Аврора» (м.

Бдигощ, Польща).

4 із 7 текстів увійшли до Антологія-24 від Parade-fest.

Сценічні читання п’єси відбулися в Києві, Льовові, Ужгороді, Празі.

Окремі новели були поставлені в Харкові та Амстердамі.

У Театрі на Печерську вперше будуть інсценізовані майже всі новели.

«Жодна з цих новел не є документальною в прямому сенсі.

Наприклад, у першій новелі я відштовхувалася від свого досвіду і досвіду моїх найближчих знайомих сімейних пар у Львові.

Тому мені було найлегше його написати, бо я прямо була в цій ситуації.

Хоча я не хотіла б, щоб героїв асоціювали зі мною та моїм чоловіком, це все ж таки художня побудова, — говорить авторка п’єси Ніна Захоженко.

— Багато з цих новел відштовхувавился від новин, від фейсбук-історій.

Наприклад, від історій про харківське метро.

Про те, як люди живуть у ньому, не виходячи назовні.

У тому числі діти, які починають деградувати.

Мене все непокоїло, чому їх не вивозять.

Можна ж евакуюватись.

І я почала досліджувати оцей психологічний феномен прихистку.

Коли ти ніби знайшов безпечне місце і вже не хочеш його покидати.

Хоча в тебе є купа варіантів.

Ти психологічно замикаєшся.

Про дідуся (новела “Корінний” — прим.

ред.) теж із новин.

Час від часу у війні в Україні гинули люди, які стали жертвами Голокосту.

І от Голокост вони пережили, а цю війну — ні».

«Я, війна та пластикова граната» — це вистава-антологія.

Герої вистави — наші співвітчизники, які по-своєму намагаються адаптуватись до нової, воєнної реальності.

«На всіх нас випливає війна.

І авторка взяла епізоди про людей, які безпосередньо не беруть участі у війні, але реагують на неї по-різному.

Все це —краплини духу народу, духу нації, духу супротиву.

Він не тільки в прямому здійснєнні, не тільки на фронті.

Для всіх людей.

Це важливо тут, — говорить керівник постановки, директор-художній керівник Театру на Печерську Олександр Крижанівський.

— Сподіваюся, що цю виставу зможуть побачити у країнах Європи, які нам співчувають.

Тому що цей контакт на рівні театру, на рівні емоцій лишається у людині, і людина більше розуміє, що відбувається насправді».

Кожен із героїв вистави поставлений перед вибором: поїхати або залишитися, боротися або переховуватись, рятувати себе чи допомогти ближньому.

Це історії з тилу: з глибин харківського метро, з блокпостів спальних районів столиці, з окупованих передмість, з телеграм-чатів та розмов із померлими.

Це історії про любов і ревнощі, про турботу і безпомічність, про розгубленість і надію на те, що «у цьому новому світі, в якому ми опинилися, теж можна грати у футбол, їсти персики і посміхатися».

Чому важливо говорити про переживання війни у театрі? По-перше, це діє терапевтично, бо коли ти переживаєш якусь ситуацію, вона тебе полишає і тобі стає легше.

А по-друге — багато речей осмислюються.

Тобто ти це відчуваєш, але осмислити, сформулювати не можеш.

І знову-таки функція театру в тому, аби цю річ сформулювати.

Сформулювати не просто як слова, а як емоційний образ.

Тоді людина розуміє, що з нею відбулося, і колективний досвід стає власним.

Прем’єра вистави відбудеться 21 жовтня о 18:00 та 22 жовтня о 17:00 на сцені Київського академічного театру на Печерську (вул.

Немировича-Данченка, 5).

Режисер вистави — актор, режисер, заслужений артист України Ігор Рубашкін.

У виставі задіяні актори Григорій Бакланов, Ігор Рубашкін, Ольга Ціцілінська, Юрій Вутянов, Руслан Сокольник, Кароліна Мруга, Анна Романова, Григорій Наумов.

Проєкт реалізується за підтримки Goethe-Institute в Україні.

Читайте також.

Зібрали мільйон на ЗСУ й не збираються зупинятися: Курені продовжують серію благодійних зустрічей.

THE HARDKISS дасть концерти у Туреччині на підтримку українських дітей.