Втрата близьких. Як подолати розпач та скорботу

В страшні часи війни смерть буквально поруч з кожним із нас, бо ми не знаємо: чи не забере раптово російська куля, бомба, міна, ракета чи ворожий дрон наше життя або життя наших рідних.

Смерть та її супутники – біль, горе, страждання – завжди поруч одне з одним.

І ніколи не можна до них звикнути, не можна змиритися з ними, адже смерть – то неприродне для людини.

Бо не для цього Господь сотворив людину – не для страждань, не для смерті, не для пекла, але для вічного життя, для блаженства, для гармонії буття з Богом.

Однак гріх, який вчинили перші люди, зруйнував це спілкування і єднання.

Наслідком цього гріхопадіння стала смерть.

Але Син Божий відкупив нас, дарував нам надію і відкрив шлях до єднання з Богом.

Тому, хоч існує смерть на землі, йде одвічна боротьба добра зі злом, але ми маємо усвідомлювати, що сама смерть вже Спасителем переможена.

І вона не означає тільки страждання, вона може бути переходом до блаженного спокою.

Чому – може? Бо не для всіх смерть є спокоєм, для злочинців та душогубів смерть відкриває врата до пекла, до осудження і вічних мук.

Тому маємо сприймати смерть не як кінець, а як перехід в інше буття, у вічність.

І коли ми втрачаємо близьких, не варто сумувати за ними як за тими, кого вже не існує.

Вони живуть, живуть в іншому світі, духовному, і наша любов до них не вмирає, вона теж продовжує жити – у пам’яті, в серці, в спогадах і наших діях.

Один зі святих навчав: «Давайте плакати за спочилими… Але плакати по-християнськи!» – це означає, що в наших сльозах не повинно бути безнадії та розпачу.

Бо ця розлука не назавжди, але лише на якийсь час.

Свого часу ми зустрінемося за порогом цього, земного, життя.

Зустрінемось у вічності.

Тому нашу скорботу і горе через те, що розлучилися з нашими рідними і близькими, маємо долати усвідомленням того, що тілесна смерть є тимчасовою, що вона не означає зникнення з буття і не може навічно віддалити нас від тих, кого ми любимо.

Саме про цей блаженний вічний спокій, вільний від страждань світу цього, світу, в якому ще діє зло, ми особливо молимося в дні поминання померлих.

Завтра – одна з поминальних субот, Димитрівська, остання у цьому календарному році.

Це ще одна можливість піднести наші молитви до Господа за упокій душ спочилих.

Просімо для них прощення їхніх гріхів вільних і невільних, про дарування їм Царства Небесного, де немає ні недуги, ні журби, ні зітхання, а є життя безкінечне.

Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душі всіх спочилих в оселях праведних, а нас помилує і спасе, бо Він Благий і Людинолюбний.

Психолог про те, як нам втримати рівновагу під час війни.