Історичні архітектурні пам’ятки під загрозою через містобудівну реформу

Законопроєкт №5655 потрібно доопрацювати.

Кілька років очолював комісію, яка штрафує за руйнування пам’яток архітектури.

То був дуже насичений період мого життя.

Були і суди, і погрози, м’яко кажучи, не прості ситуації.

Але за цей період були сотні штрафів за незаконні вибиття в пам’ятках архітектури, перепланування, руйнування.

До такого механізму йшли ми довго і важко.

Адже раніше було так, що хтось десь в Києві в міністерстві має контролювати і складати штрафи за руйнування пам’яток тут у Львові.

Як це мало працювати тут на місці? А ніяк.

Тоді вдалось разом з Міністерством Культури знайти рішення щодо адмін комісій.

Я очолив цю адмін комісію.

Штрафи для фізичних осіб – 1700 грн, для юридичних осіб – 170 000 грн.

Не ідеал, але хоч щось.

Звичайно цей механізм не досконалий.

І його треба вдосконалювати.

Але таким чином вдалось відстояти не одну пам’ятку.

Мабуть, пам’ятаєте також нашу ініціативу, збільшити штрафи за руйнування пам’яток архітектури в 100 разів.

І тут найцікавіше: така ініціатива підтримана не була.

Натомість нещодавно в рекордно швидкий час – був проголосований інший законопроєкт 5655.

Чому я про нього пишу?.

Цей закон був прийнятий дуже швидко.

І в ньому «прекрасно все».

По факту в міст забирають будь-які важелі щодо контролю за будівництвом в тих самих містах.

Одразу хочу сказати, що я проти узагальнень.

І у випадку цього закону також.

Знаю, що були правильні думки цифровізуати багато процесів.

Але, на жаль, вийшло щось інше.

До прикладу: а що буде зі збереження пам’яток архітектури.

Як це все працюватиме?.

Тут все дуже і дуже погано.

Давайте чесно і дуже просто розберемо лише кілька пунктів:.

Міста, тобто міські ради, а простіше управління охорони історичного середовища позбавлені прав у питаннях охорони культурної спадщини в процесі будівництва, а також позбавляються повноважень на видачу висновків щодо проєктів реставрації пам’яток, проєктів будівництва в межах історичного ареалу.

Є ще й така стаття, що по факту дозволяє “погодження за замовчуванням” проєктної документації на реставрацію пам’яток культурної спадщини.

Ще інша стаття проєкту закону дозволяє через залучення умовного “фахівця з охорони культурної спадщини”, а не органу охорони культурної спадщини, до “експертизи” проєктної документації у разі нового будівництва у межах історичних ареалів, територій пам’яток тощо.

Міста не зможуть контролювати будівництво.

Для цього мають бути залучені приватні контролери.

Але навіть вони обмежуються приписами.

Є ще багато інших пунктів.

І ось постає питання – а в кого питати, якщо щось… хто буде відповідати.

І взагалі для чого і для кого цей закон.

У Львові, як і в інших містах, ви можете побачити як закриті від потенційних загроз ворога пам’ятники та історичні об’єкти.

Але як захистити ті самі пам’ятки від такого закону – ось це питання.

Ще раз акцентую: сьогоднішня ситуація зокрема у сфері охорони пам’яток архітектури потребує змін.

Але до покращення, а не до погіршення!.

На жаль, десь так це все виглядає.

Моя пропозиція дуже проста.

Закон треба доопрацювати.

І лише тоді підписувати.

Андрій Москаленко.