Рисовали в тайнике и боялись приезда оккупантов: как дети выживали в захваченном Херсоне

Під час окупації Херсону навіть діти висловлювали супротив.

Про це під час виступу заявила херсонський волонтер Ольга Цілинко.

– Ми показали спротив, ми його показували навіть на рівні маленьких дітей. Під час окупації ми лише двічі зібрали наших дітей, у перший раз було 1-го червня, у День захисту дітей. У приватному секторі ми знайшли куточок, де влаштували маленьке свято дітям, роздали їм залишки кольорової крейди. Бетонна така була дорога. І сказали дітям: “Малюйте, що хочете”, щоб діти змогли відволіктися від усього цього, – розповідає жінка.

Вона зазначає, що всі малюнки дітей були про Україну, усі жовто-блакитні.

– Ми коли це побачили, дуже боялися, що туди приїде патруль. Підлітки чергували по вулиці, на випадок, якщо приїде Z-ка і V-ка, щоб ми швидко втекли, – говорить Цілинко.

Вона зазначила, що батькам доводилось весь час бути дуже обережними з дітьми, адже вони могли видати своє справжнє ставлення до України.

– При спілкуванні з російськими військовими або з тими колаборантами, які перейшли на їхній бік, дитина видає себе. Всі ці 9 місяців окупації, батьки намагалися нівелювати тему України з дітьми. Бо діти лише про це, – говорить волонтер.

Крім того, жінка зазначає, що “немає нічого страшнішого на війні, ніж російські військові на землі, коли ти з ними живеш в одному місті”.

– Тому що ти не маєш жодних прав, жодних, ніяких. Ти не маєш ніяких гарантій, що ти вийдеш і що ти повернешся додому. Ти не можеш нікому нічого сказати. Ти не маєш права на себе. Ти не маєш права робити, говорити, дивитися, піднімати очі. Не приведи господь твої очі зійдуться з їхніми очима, це одразу обшуки. Це постійне безправ’я, постійний страх, – каже вона.

Джерело: