6 річницю відсвяткував соціально-книжковий проєкт львівської казкарки Лесі Кічури “Добрі мамині казки”

14 лютого свою 6-ту річницю від дня заснування у Львові святкував соціально-книжковий проєкт львівської казкарки, журналістки, кандидатки наук із соціальних комунікацій та провідної редакторки НАУД театру ім.

Марії Заньковецької Лесі Кічури “Добрі мамині казки”.

За 6 років у доробку авторки 8 книг (4 з них у шрифті Брайля).

Тексти до 9-ї збірки зараз у роботі.

Її казки активно стали мандрувати світом після поширення у соцмережах відео на казку “Як Бог немовлят роздавав” (понад 2,5 млн переглядів у соцмережах), яку сама авторка називає своєю щасливою зіркою.

Відтак, казки Лесі Кічури читають в Іспанії, Італії, Франції, Ізраїлі, США, Австралії та Новій Зеландії.

Наприкінці 2022 року ми повідомляли про вихід нової книги від авторки.

“Дух Різдва” став 8-ю книгою у доробку казкарки.

Проте наклад книги вичерпався уже впродовж першого місяця.

Тож днями письменниця повідомила про новий тираж різдвяної книги, який очікує на читачів уже наступного тижня.

Рік війни, як зізналася авторка, став важким випробуванням для неї.

Бо писати добрі казки в час найсумніших звісток про біль і втрати – направду дуже складно.

Рятувало, як завжди, віра в перемогу України і потреба працювати задля цієї перемоги, зокрема своїми казками.

Зараз поміж тривогами та вимкненнями світла казкарка активно спілкується зі своїми маленькими читачами.

Її читацькі аудиторії ладні подивувати багатьох, адже Лесині зустрічі налічують 100-200 діток на одну презентацію.

Якщо авторка планує виїздні читання за теренами Львова, то впродовж дня може провести до 9-ти книгопобачень із дітьми.

Наприкінці розмови Леся Кічура зізналася, що найбільше бажає зустріти день перемоги, а відтак розпочати казкові мандри зі своїми книгами усюди, де їх чекають ще з часів коронавірусу, коли не мала нагоди спілкуватися зі своїми читачами.

А ще має казкарка неймовірну мрію: “Єдине місце, куди мої казки ще не долетіли, – це до Антарктиди (вони є в Австралії, Швейцарії, Новій Зеландії та Ісландії, крім звичних країн Європи).

Але я мрію, прийде час і мої казки долетять навіть туди і я матиму світлину із цього засніженого куточка земної кулі десь поряд зі станцією Академіка Вернадського! Маю от таку дивовижну й неймовірну мрію! А мрії казкарки мають тенденцію здійснюватися, тож я шукаю шляхи”.