Це дно. Актор Тарас Цимбалюк обурив збурив мережу гучною заявою про мову

Зірка серіалу «Спіймати Кайдаша» Тарас Цимбалюк виклав на своїй сторінці у соцмережі допис про перехід на українську мову, що викликав гарячу дискусію в коментарях.

«Розмовляючи «язиком» ми схожі на росіян, але російськомовному населенню України потрібно подавати вірний приклад, а не тикати грубо носом. Я формувався в україномовному оточенні, але мене теж торкнувся «шлейф» тотальної русифікації України періоду совка. Приклад: після вузу почав бігати на проби: 99% матеріалу російською. Хочеш бути актором кіно – розмовляй російською… Отож, як результат, я теж, в певній мірі, став представником низької свідомості пересічного українця», – пише Цимбалюк.

«Зараз це питання дуже загострилось. Абсолютно справедливо! Ворог напав на регіони, де найслабша свідомість. Є дуже проста стратегія гівнокраіни: вона нав’язує росмову, переселяє туди своїх вже «тяжко хворих», нищить все українське і, як наслідок – з’являються представники «івашимінашим», як мінімум. Все…цього достатньо, щоб люди повернули голову в бік Москви, а їх діти почали голосувати за яника і т.д. Зараз йде війна. Куди ще далі? Разом з цим, в жодному разі зараз не можна агресивно прискорювати популяцію української мови. Чому? Бо за цим послідує зворотня агресія і ще більша неповага до українського», – вважає актор.

«Звісно, офіційно скрізь все має бути державною. Обслуговувати, наприклад, в ресторанах – тільки українською! Представники культури повинні перейти на державну. Люди з будь- якою аудиторією мають подавати приклад – саме так з часом буде рости рівень українізації. Але! Не буде толку, якщо в Карпатах не будуть здавати житло переселенцям з Миколаєва, бо ті все життя розмовляли російською, – це внутрішній конфлікт. Далі, ще з’явилась когорта «розумників», котрі виправляють, висміюють людей, що вчаться розмовляти українською мовою. Це – дно», – додав артист.

У коментарях, як часто зараз нині буває, думки розділилися: «Я український вірменин, який все життя прожив в Мелітополі (російськомовному 99,9%), навчався в Дніпрі (де оточення моє було російськомовне на відсотків 99), переїхав в Київ (відносно російськомовний навіть у моїй професіональній сфері відсотків на 60). Я скрізь говорив російською, мислив так само. Але. Майже рік пройшов, як я перейшов на українську. Сам. Умовно легко. Є навіть «техніка переходу» для повністю російськомовних, як я. Мотивація та бажання – головне! Лідери думок, артисти, мають бути прикладом і відповідальними, в цьому питанні тим більше. Це була однією з мотивацій»,  «Ворог напав на регіони, де найслабша свідомість». Абсолютно ні. Ворог напав на регіони, до яких дотягнувся», «Не вміти розмовляти українською – це одне, а не бажати вчитися – зовсім інше. Наша мова була під тиском майже 100 років, потрібен час, це зрозуміло, але коли бачиш небажання вивчити, перейти на державну мову, «потому что так удобнее, я всегда так говорила и буду говорить» – от це в моєму розумінні дно», «Я народилась у Приморську, пішла до школи на якій намальований Тарас Шевченко, але чому школа була російськомовна? Поїхала до Бердянська, вчилась на російській мові! Чому влада дозволяла вчити дітей на російській мові, а тепер ми всі на Західній Україні, як чужі та винні у всьому. Ви праві, що цькувати людей зараз – це останнє діло!», «Тобто ті хто живе на сході це «переселені важко хворі люди»? Ок, дякую». «Смішно, що навіть лаємося тут українською, це мені здається – добре».