Без сала та шаровар. Yaktak про українську музику, війну та жінок військових
Без сала та шаровар. Yaktak про українську музику, війну та жінок військових

Без сала та шаровар. Yaktak про українську музику, війну та жінок військових

Юний український співак Yaktak, справжнє ім’я якого Ярослав Карпук, лише за рік встиг випустили декілька сольних і дуетних синглів, які отримали чималу увагу з боку слухачів. Зокрема йдеться про композицію Чекає вдома, записану у колаборації з Dovi.

Про творчість і не тільки Yaktak розповів в інтерв’ю Фактам ICTV.

Зараз дивляться

– Творчість під час війни. Це складніше чи, навпаки, з’являється певний поштовх? 

– У мене напевно не буде однозначної відповіді. Я випустив перші сольні пісні у лютому минулого року. Я просто не встиг попрацювати до війни. Війне не допомагає ні в чому, бо це страшне горе.

Хіба що люди почали більше української музики слухати. Адже весь ешелон російських артистів пішов від нас. Тому хіба що в цьому аспекті – нас почули. Але важко.

– Який фідбек від слухачів, зокрема військових, вам запам’ятався найбільше? 

– Військові дуже респектують. Зазвичай доволі скромно та стримано. У мене дуже багато знайомих військових, і коли ми десь бачимося, то вони зазвичай дякують за музику, підтримують. Наприклад, трек Чекає вдома. Щодо нього багато жінок і дівчат пишуть, що це просто гімн їхніх стосунків.

Насправді багато пишуть. Найбільше мене тішать коментарі, в яких люди кажуть, що моя музика допомагає їм проходити тяжкі часи.

Також ми були у турі з Shumei та Wellboy у Канаді. Після концерту підходили люди, плакали та говорили: Дякуємо, що привезли частину України, частинку мого дому сюди. 

– Раніше це називали шароварщиною, зараз заведено певну категорію музики називати байрактарщиною. Як ви до цього ставитеся? Де ця межа між епічною патріотичною музикою та шароварщиною? 

– Неоднозначне запитання. Я гадаю, що музика має бути різною. Проте ми маємо прогресувати. Не можна, щоб вся наша поп-музика, реп, рок були якимись примітивними, як нам це нав’язували: сало, шаровари, козаки, гоп і погнали.

Загалом музика має бути різною. Має бути і попса, і рок, і реп, і народні пісні, бо це наше коріння. Проте не варто допускати лютий треш у тренди.

YAKTAK

– А коли змінюють аранжування у народних піснях чи змінюють звучання загалом? Це має місце чи краще залишити автентичний звук? 

– Тут важливо, яке аранжування, яка пісня. Але з цим треба бути максимально акуратними. Адже наші пісні вони автентичні, з ними складно щось робити.

За кордоном давно є історія з семплуванням. Наприклад The Weeknd семплує якусь стару пісню і робить з цього хіт. У нас поки що такого немає. Але, гадаю, таки до цього прийдемо.

– У нас є низка артистів, які до 24 лютого 2022 року працювали в Росії, проте після початку повномасштабного вторгнення вони повністю відвернулися від агресора й допомагають Україні. Чи мають право на певну індульгенцію ці артисти? Бо суспільство розділилося. Одні кажуть, що вони перефарбувалися, а інші – що прийшли до розуміння. 

– Мені здається, час покаже, хто є хто. Через два роки ми побачимо, хто і де буде. Добре, що хоч так. Хоча набагато більше у мене викликають симпатії такі артисти, як Андрій Хливнюк і гурт Бумбокс, які з 2014 року стали на бік України і популяризували все українське.

YAKTAK

– Створення музики – це досить дороге задоволення. Як гадаєте, чи варто нині вкладатися у продакшн, костюми та інше? 

– Ні. Я в таке зовсім не вкладаюся. Сам пишу біти, аранжування. Самостійно зводжу пісні. Сам пишу слова також. Тому все у ваших руках. Не обов’язково сильно вкладатися. Нині є багато платформ, де можна без великих грошей себе проявити. Є інтернет, TikTok, Instagram.

Ба більше, нині точно не на часі сильно вкладатися.

– Пісні, які ми слухаємо під час війни, назавжди залишаться тригером для більшості людей. Для вас особисто ваші пісні матимуть таку асоціацію? І чи тоді виконуватимете їх потім на концертах? 

– Я про таке не думав. Гадаю, асоціюватимуться. Виконуватиму, бо куди діватись. Якщо люди люблять ці пісні, якщо вони хотітимуть їх чути. Це ж такий пласт нашого життя. Те, як ми витримали цей рік.

– Яка подія за останній рік стала для вас найнеймовірнішою? 

– Кожного дня якісь події. Радості чи втрати знайомих. Щодня обстріли. Я вважаю, найвизначніша подія чекає попереду.

Читайте також:
Джерело матеріала
loader
loader