Львів'янка витинає з паперу фіранки, крила ангелів і птахів

Велетенські птахи, зорі, метелики й всяка всячина з паперу.

Усе це львів’янка Маріанна Лович почала творити, щоб доповнити фотосесії.

Вона – фотографка, імпровізаторка декорацій.

"Якось використали витинанки для львівського гурту автентичного співу “Жива”, – каже Маріанна.

– Але витинанки для зйомок роблю не надто часто.

Це тоді коштувало б дуже дорого".

Деякі робила для себе, а потім коли хотілося чогось нового в інтер’єрі – старі використовувала, як трафарет для орнаменту", - каже мисткиня.

На ідею використовувати папір під час зйомок Маріанну надихнула одна із витинанок, яку побачила на виставці у Львівській національній галереї мистецтв кілька років тому.

"Це були роботи Дарії Альошкіної – української мисткині, скульпторки та витинанкарки, – розповідає львів’янка.

– Роботи були масштабні, несли в собі ідею жінки, берегині.

Надихнувшись побаченим, я почала спостерігати за творчістю Дарії, особливу увагу приділяла її витинанкам".

"Згодом, на одному з фестивалів, я потрапила на майстер-клас цієї мисткині, де вперше спробувала зробити витинанку власноруч.

Мені сподобалось, але наступну свою самостійну витинанку я реалізувала аж через рік після майстер-класу у 2019-му.

Причина була досить прозаїчна: у вікно надто яскраво світило сонце, отже потрібно було придумати щось цікаве, конструктивне і негайно.

Для цього знадобився лише шматок крафт-паперу та скальпель.

Різала без схеми, інтуїтивно.

В результаті вийшов орнамент з бойківськими мотивами.

Я родом з Прикарпаття, то ця імпровізація була дуже до душі.

За наступну витинанку я взялася вже через кілька днів, зробивши собі обідню перерву в роботі за комп’ютером.

Керувалася лише інтуїцією у вирізанні елементів і вже за півтори години витинанка вона була готова.

Особливість її я побачила аж через кілька місяців, хоч та витинанка висіла весь час у мене над ліжком: якщо придивитися, то вийшов анатомічний силует людини.

Зараз ця витинанка висить в кабінеті моєї подруги – дитячого фтизіатра", - розповідає Маріанна.

Витинанки Маріанни Лович “живуть” в різних містах України: є більші, менші.

Маріанна нарахувала три десятки своїх робіт.

"Найбільша витинанка – це “Крила Мрії”, – розповідає.

– Творила їх для психологічного фестивалю, як декорацію для фотозони.

По довжині – майже три метри.

Друга за розміром (1,5 м в ширину і 1,2 м у висоту) – “Сова” – символічно вирізана за одну ніч 1-го вересня, також помандрувала в Одесу на фестиваль, як декорація".

"Найбільше люблю різати з крафт-паперу, з нього й виготовлені більшість витинанок.

Для менших використовувала цупкий білий папір чи текстурний, залежно який був запит у замовників.

Класично витинанки вирізаються, складаючи папір від двох до восьми разів.

Великі – не виняток.

Якщо має бути певна форма – роблю загальний ескіз, щоб вийшли гарні пропорції, а дрібні деталі вирізаю інтуїтивно", - зауважує мисткиня.

Найбільші витинанки Маріанна вирізає за ніч.

Це десять-дванадцять годин роботи з невеликими перервами.

"Усі витинанки вирізаю скальпелем для паперу, – додає.

– Використовую різні леза, залежно від витонченості візерунка".

"Коли різала свою другу витинанку, ту, котра вийшла як силует людини, на мене зійшло таке невимовне натхнення, ніби я в лотерею виграла.

Тому це добрий антистрес для мене.

У процесі думаю про різне.

Може крутитись на думці щось буденне, можу слухати музику, можу майже ні про що не думати, зосередившись на процесі.

Така собі “йога зі скальпелем”.

Я про себе жартую, що напевно в минулому житті я була пластичним хірургом.

Витинанкарство для мене є більше джерелом натхнення, аніж комерційним процесом.

Не можу дочекатися, щоб розгорнути витинанку і побачити її цілісною.

Як вчила на майстер-класі Дарія, витинанки мають свою магію і щоб зберегти її повністю – готову роботу розгортають аж після закінчення.

Намагаюсь дотримуватись цього правила.

Хоча справді цікавість в процесі підбиває розгорнути швидше, ніж варто", - розповідає жінка.

Маріанна каже, що якщо витинанки не піддаються впливу вологи й висять на стіні, особливого догляду не потребують.

Достатньо легенько зняти з них пилюку.

"У мене понад два роки висіла така фіранка з паперу, – розповідає.

– Потім використала її в декорі.

Витинанки мають свою давню побутову історію.

Такі ажурні фіранки люди вважали оберегом від злих поглядів.

Дуже приємно, що ця техніка набуває нових форм і отримує своє друге життя".