Науковці виявили гірські вершини з древніх літосферних плит над земним ядром

Використовуючи мережу з 15 сейсмографів, розгорнутих в Антарктиді, команда професора Саманти Гансен збирала дані протягом трьох років, зосередившись на зоні наднизьких швидкостей (ULVZ) – надзвичайно щільних ділянках кордону, які спричиняють різке уповільнення сейсмічних хвиль.

Як формувалися ці дивні вершини всередині планети

Результати, опубліковані в журналі Nature Geoscience, свідчать про те, що ці ULVZ схожі на гірські хребти висотою від кількох до десятків кілометрів і можуть бути залишками давніх океанічних літосферних плит, які занурилися майже до самого ядра за мільйони років.

Ми буквально бачимо гори в ядрі Землі, які в деяких місцях можуть бути в п'ять разів вищими за Еверест,
– сказав Едвард Гарнеро, один з авторів дослідження.

Ядро Землі, розташоване на глибині близько 3 000 кілометрів під поверхнею, поділяється на:

• тверде внутрішнє ядро,
• рідке зовнішнє ядро,
• та мініатюрне ядро всередині рідкого ядра.

Це ядро оточує тонкий прикордонний шар, довжиною всього в десятки кілометрів, який розділяє його від мантії. Саме в цьому прикордонному шарі і спостерігалися ультрафіолетові хвилі.

Дослідники вважають, що ці ULVZ не відповідають сучасним зонам субдукції, де океанічні плити, як відомо, занурюються під континентальні плити. Це дозволяє припустити, що ці гори в ядрі Землі є залишками давніх океанічних плит, які накопичувалися протягом мільйонів років, утворюючи щільні і масивні структури на межі ядра і мантії.

Чому це важливе відкриття

Відкриття цих давніх літосферних плит, що нагромаджуються у вигляді гір над ядром Землі, відкрило нові можливості для розуміння геологічної історії та динаміки нашої планети. Воно кидає виклик попередньому розумінню складу і структури земних надр, проливаючи світло на складні процеси, які формували нашу планету протягом мільярдів років.

Необхідні подальші дослідження, щоб повністю зрозуміти наслідки цього відкриття і те, як ці давні літосферні плити накопичуються і взаємодіють з ядром і мантією. А проте, цей прорив дає змогу зазирнути у глибокі таємниці внутрішньої будови нашої планети і поглиблює наше розуміння геології та еволюції Землі.