Росіяни вже нічого не могли в мене забрати, – "Нава" про 327 днів у полоні та загиблого чоловіка

Чоловіка "Нави" не стало всьогочерез три дні після їхнього одруження на "Азовсталі". Валерія Суботіна (Карпиленко) розповіла, що давало сили витримати 327 днів у полоні.

"Нава" розповіла, як витримала полон

Коли я ходила зігнутою (доводилося так ходити майже рік) казали: "Ну что? Украину не согнуть?". Я казала: "Ні. Україну не зламати". Бо ми реально сталеві. Не лише ми (військові, полонені – 24 Канал), а й українці, які борються за Україну,
– зазначила Валерія Карпиленко.

"Нава" після виходу з полону зробила татуювання зі словом "сталева".

Час у полоні вона описала як один день – це одне суцільне чекання життя. Зараз вона каже, що поки всі українці не повернуться з полону – вони досі там: "Як би ми не намагались жити повним життя оці два тижні ("Нава" повернулась 10 квітня 2023 року – 24 Канал), ми не можемо ним жити з повним задоволенням, поки вони там".

Валерія Суботіна (Карпиленко) пояснила, що їй давало сили витримати фізичний та психологічний тиск росіян.

Росіяни не могли вже більше в мене нічого забрати. Вони забрали у мене усе. Цим всім був мій чоловік Андрій, який загинув на "Азовсталі", якого я безмежно кохаю. Я не можу говорити про нього в минулому, тому що для мене він існує і він продовжить існувати,
– розповіла "Нава".

Військова також пояснила, що окупанти забрали в неї дім. Пригадує, що це давало розуміння: "Гірше для мене вони не можуть зробити просто ніяк. Абсолютно не боялась смерті, тому що смерть – це те, що могло б позбавити мене від страждань, могло наблизити мене до нього".

"Нава" пригадала, що у полоні давало сили вижити та боротись те, що вона має зустрітись з батьками свого чоловіка.

"Звичайно, напевне, якби я знала трохи правди про те, що мене чекає ще... Про те, що моя бабуся, яка мене виховувала (в мене немає батьків), померла в окупації, що тіла мого чоловіка так і не віддали, що вони не змогли його поховати і я не можу прийти до нього на могилу. Напевне, це б мене дещо надламало. Але я розуміла, що маю повернутись до них, що мене тут чекають. Оце давало сили", – розповіла Валерія.

"Нава" додала, що перебуваючи в Росії вони були там найбільш вільними людьми, хоч і були в полоні.

Валерія розповіла про чоловіка

"Нава" пригадала, що рік тому 5 травня вони з Андрієм одружились на "Азовсталі". Тоді вони обмінялися обручками з фольги.

"Він мріяв побачити мене у білій сукні. Він на "Азовсталі" говорив: "Вибач, що у тебе її не було". Він мені снився постійно в Таганрозі. Він мені снився в Маріуполі, на "Азовсталі", на зруйнованій цій "Азовсталі".. Він казав: "Я тут з хлопцями, у мене все добре". Але казав: "Чому ти не купиш собі білу сукню?" Зараз її є де взяти. І він має мене звідти в ній побачити", – розповіла українська захисниця.

"Нава" з чоловіком / Фото Держприкордонслужби України

Валерія розповіла, що досі говорить з чоловіком, дивлячись на небо: "У полоні було важко усвідомити його смерть. Я розумію, що... от ще що підтримувало в полоні. Те відео, я ще його не передивилася, яке ми записували".

Жінка пригадала, що говорила про свій біль, але мало говорила про чоловіка, про те, що він справжній Герой, для неї й для України.

В полоні я думала, що маю вийти й сказати про це. Про те, що він допомагав з евакуацією поранених. Про те, що він знайшов один з бункерів, де перебували діти й шукав для них їжу. Він робив дуже багато як український офіцер. Я ним пишаюсь,
– розповіла "Нава".

Вона сказала, що досі майже не може заплакати.

"Нава" розповіла про 327 днів полону, біль в Оленівці та битву за "Азовсталь": дивіться відео