"Зараз усі ми – його мами": українка поділилася зворушливою історією про бійця ЗСУ
"Зараз усі ми – його мами": українка поділилася зворушливою історією про бійця ЗСУ

"Зараз усі ми – його мами": українка поділилася зворушливою історією про бійця ЗСУ

У свідка цієї історії стояли сльози у горлі від побаченого

Війна серйозно згуртувала українців. І поки одні захищають Україну, героїчно борючись на фронті, інші намагаються оберігати захисників уже в тилу.

Зворушливу історію про те, як у тилу намагаються дбати про українських воїнів, розповіла засновник платформи "Здорові комунікації" Наталія Тулінова. Вона стала свідком материнського піклування, їхавши поїздом Київ-Івано-Франківськ.

"В купе приємна білява жінка, 50+, їде лікуватись в Моршин, вона виглядає як людина в очікуванні відпустки, балакуча, стомлена, але намагається бути усміхненою

В неї системне порушення сну розповідає, дізнавшись, що я працюю в секторі медицини.

Заходить він.

Військовий, ще дуже молодий, гарний, років 25-27, з великим рюкзаком, карематом, і сумними очима людини, що повернулась з фронту в бурхливий та майже безтурботний Київ

Наша розмова "ні про що" з жіночкою вмить припиняється.

Ми починаємо метушливо пропонувати йому все що маємо: банани, цукерки, мінеральну воду, заварну каву, бутерброди.

Він трохи ніяковіє від такого натиску материнської турботи, і я починаю його розпитувати, поки він наспіх влаштовується на верхній полиці:

- Ви в Франківськ їдете?

- Так, я вас не розбуджу раніше, сподіваюсь

- Ви сам з Франківська?

- Так

- Додому, до батьків?

- Мами нажаль вже немає..

- А звідки зараз?

- Біля Краматорська служу. 3 дні в мене на все. Доброї ночі…

Через хвилину він вже спав

Він спить вже 12 годину

Може за рік це його найдовший та найсолодший сон? ..

А ми з жіночкою перемигуємось знаками, говоримо пошепки, в тому числі попередивши провідницю щоб слідкувала за тишею в вагоні Моя сусідка з самого ранку вже приготувала йому сніданок, витерла його черевики, замовила порцію кави, щоб не закінчилась на інших пасажирах, і дбайливо чекає коли він проснеться Бо її сину теж 28, розповідає І він зараз воює під Марʼянкою І їй дуже сильно хочеться, щоб він спав в нормальному ліжку, просто спав цим безпробудним сном молодого парубка. Щоб приїхав додому. Щоб мріяв та будував своє мирне життя.

Вона тихо розповідає про сина А сльози душать мене За цього хлопчика, який вже втративши маму, ризикував втратити країну, тому готовий втратити за неї своє життя.. За цю добру жінку, як багато жінок сьогодні, кожен день і ніч молиться за свого сина, і за всіх інших синів, що захищають нас на фронті, тому страждає на безсоння .. Сльози стоять в горлі від того, що стала свідком, як цей юнак, був огорнутий уві сні, справжньою маминою турботою І як одна жінка, чекаючи на свого сина, готова ділитись любовʼю з усіма українськими воїнами.

Вона виходить в Моршині. І під подушкою юнака, який все ще спить, залишає маленьку іконку, яку вона в останній момент витягає з сумочки

- Будь ласка, передайте йому, що зараз всі ми — його мами…"

Нагадаємо, раніше ми писали про те, як кореспондент "Телеграфа" став свідком зворушливої сцени на вокзалі Краматорська.

Теги за темою
Україна війна Збройні сили України Історія
Джерело матеріала
loader
loader