Євген Пригожин – тільки публічна вивіска ПВК Вагнера. Хто ж справжній командир найманців і чому його ховає російська пропаганда – розбиралися журналісти Фактів тижня.
Для цього вони вирушили в селище Смоліне Кіровоградської області, про яке вперше заговорили 1968 року, коли неподалік відкрили уранову шахту, а вдруге – через найбільшу приватну військову кампанію Росії, точніше, її засновника Дмитра Уткіна з позивним Вагнер. Аналогічну назву має та сама приватна армія Пригожина.
Але Пригожин – тільки публічний бренд. Насправді командує найманцями Уткін із Путіним.
Першої поразки вагнерівці зазнали в Україні ще 28 січня 2015 року. СБУ перехопила телефонну розмову, під час якої командир найманців Уткін скаржиться російському генералу Євгену Нікіфорову на розгром під Дебальцевим.
– Найбільших втрат ПВК Вагнера зазнала під час дебальцевської операції, коли їх кинули фактично як штурмовиків. Після цього вони, скажімо так, основний акцент переносять за межі РФ – це Сирія, Чад і Лівія, – розповів військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
За даними інсайдерів Фактів тижня, найманців Пригожина вивели з України 2016-го, але журналісти знайшли свідків, які бачили Уткіна в Смоліному через рік після провалу під Дебальцевим.
– Ви знаєте, я на нього як перший раз подивилася – впізналася, що це він. Ну вбивця прямо! Його обличчя…у нього такі очі! – згадує мешканка Смоліного Тетяна Іванівна.
Людмила Уткіна – мати того самого Вагнера – мала квартиру в типовій п’ятиповерхівці, які будували для гірників уранової шахти. Вона розташована на третьому поверсі, на дзвінок двері ніхто не відчиняє, а поштова скринька забита платіжками.
Сусідка Тетяна Іванівна каже, що Уткіна не з’являлася тут приблизно рік-півтора, і зараз, найімовірніше, знаходиться у Петербурзі.
Насправді Уткін народився в Росії. Що за сімейна драма там трапилася – невідомо, але мати, без батька, перебралася в Україну. І здавалося, жила тут мирно, доки назовні не вийшла правда про її сина.
Мешканець Смоліного Юрій Григорович, який колись працював у міліції і навіть був директором місцевої школи, розповів, що Уткіна бачив тут востаннє восени 2017 року – він стояв із матір’ю на автобусній зупинці.
Каже, що за Дмитром Уткіним спостерігав ще зі шкільної лави:
– Він одинак, вовк-одинак. Його тут гнобили, тому він на стадіоні, тут у школі, постійно займався, качався. Батька ніхто ніколи не бачив. І від цього внутрішня озлобленість на людей.
Можливо, саме ця озлобленість і стала ключовою рисою, що зацікавила особливих радянських фахівців у військовому училищі Ленінграда, куди Уткін вступив після школи.
Кар’єра Уткіна привела журналістів до Головного розвідувального управління РФ, де Вагнер дослужився до офіцера спецназу. Утім, справа не тільки в жорсткому характері та витривалості.
– Для росіян рівень насильства – це рівень поваги. Там же, по суті, повага і базується тільки на страху. Якщо тебе бояться, значить поважають. Якщо ти б’єш усіх по морді – ти молодець. І таким чином залишалися і виживали серед вихідців з України тільки абсолютні звірі! – пояснив ексспівробітник зовнішньої розвідки КДБ СРСР Олександр Зеленько.
Свій позивний головний найманець Росії отримав на честь композитора Ріхарда Вагнера, якого любив Гітлер.
– Він був безпосередньо моїм начальником, командиром. А я – один із командирів, на той момент, п’ятої розвідувальної роти, – згадує колишній найманець ПВК Вагнера Марат Габідуллін.
Зараз він ховається, тому що в Росії йому загрожує розправа.
– Вони пропагують, зокрема, й антисемітизм, і зараховують себе до вищої раси. Зручна замаскована форма нацистської ідеології. Я сам бачив, як свого часу Дмитро Уткін міг собі дозволити прогулятися територією табору в пілотці солдата Вермахту, – каже колишній вагнерівець.
На деяких військових документах, отриманих інтернет-розвідниками, Уткін замість підпису ставив нацистський знак СС.
– Чому Уткін відійшов у тінь у момент проведення широкомасштабного вторгнення? Адже погодьтеся, досить важко було б пояснити загалом характер денацифікації, яку проводить людина з нацистськими татуюваннями, – каже Снєгирьов.
Чи випадково людину з такими поглядами відправляють вбивати в Україну – туди, де Уткін провів дитинство і мав родичів?
– Це більшовицька тактика – відірвати національні кадри від безпосередньо території історичного проживання, підготувати їх, опрацювати ідеологічно і потім використати безпосередньо проти представників свого ж народу. Тобто готувалося це все заздалегідь, – пояснив військовий експерт.
У школі №2 знайшлися документи, які також підтверджують, що Уткін справді тут жив і навчався.
– Школа фактично готувала шахтарів і солдатів. Головне, щоб був радянський, любив Сталіна, батьківщину, радянську владу. Ідеологія і ненависть до всіх, хто думає не так, як ми. Ось, власне кажучи, школи таких депресивних районів, – каже Зеленько.
Радянські спецслужби ретельно підбирали молодих людей із таких депресивних районів, пропонували кар’єру, владу, високі, але криваві заробітки. Уткін – лише один із тих, хто в російській системі перетворився на монстра, але є одне але – це був його свідомий вибір, за який рано чи пізно відповість і Вагнер, і подібні йому.