Третє десятиліття при владі чи політичне забуття Ердогана: що чекає на Туреччину після другого туру президентських виборів
Третє десятиліття при владі чи політичне забуття Ердогана: що чекає на Туреччину після другого туру президентських виборів

Третє десятиліття при владі чи політичне забуття Ердогана: що чекає на Туреччину після другого туру президентських виборів

Президентські та парламентські вибори в Туреччині 14 травня минули без особливих сюрпризів. Як і прогнозували соціологи, другий тур президентських виборів 28 травня таки відбудеться, причому вперше в історії Туреччини.

Чинному президенту Реджепу Таїпу Ердогану не вдалося набрати 50% + 1 голос, щоб перемогти одразу в першому турі: Ердоган має 49,51%, його опонент від шести опозиційних партій Кемаль Киличдароглу – 44,88%. Проте розрив між ними все ж трохи більший, ніж прогнозували опитування.

Помилилися соціологи й щодо результатів парламентських виборів. Альянс на чолі з "Партією справедливості та розвитку" Ердогана отримав 321 місце (всього в парламенті Туреччини 600 місць). Це більше, ніж їм давала соціологія, проте недостатньо, щоб, у разі програшу Ердогана в другому турі президентських перегонів, змінити конституцію та повернути Туреччину до парламентської форми правління. Проте, якщо Ердоган виграє президентські вибори, його владі на наступні п’ять років (а загалом вже під час третього десятиліття його правління) нічого не загрожує. Хіба що економічна криза, якщо йому не вдасться зупинити інфляцію, згортання інвестицій та еміграцію молоді.  

Хиткі позиції Ердогана на виборах у Туреччині

За всі 20 років правління ці вибори для Ердогана найтяжчі. Не дивлячись на те, що багато західних аналітиків називають політику чинного президента близькою до автократії, але у першому турі перемогу Ердоган не здобув. Це знімає будь-які спекуляції на тему чи все ще "жива" демократія у Туреччині. Проте два однозначних висновки про ці вибори зробити можна: у суспільстві є великий запит на зміни за одночасної шаленої поляризації.

Разом із цим, за оцінками експертів, саме ці вибори можна назвати й історичними для Туреччини.

По-перше, дійсно, спостерігається шалена поляризація у суспільстві. Є величезний запит на зміни саме через невдоволення економічною політикою Ердогана. Менше – через обраний ним відвертий антизахідний вектор, дружбу з Кремлем і навіть наслідки найкатастрофічнішого від 1939 року землетрусу 6 лютого, жертвами якого стали понад 50 тис. людей, а біля 6 млн залишилися без даху над головою.

По-друге, на цих виборах була історично висока явка: 88,92% у Туреччині та 52,69% за кордоном. При цьому цікаво, що турецькі громадяни, які голосували в Росії, підтримали Кемаля Киличдароглу. В Україні громадяни Туреччини теж віддали перевагу опозиційному кандидату.

По-третє, ще один маргінальний ультранаціоналістичний кандидат Сінан Оган у першому турі президентських виборів набрав 5,17% (близько 3 млн голосів). І саме від того, кого він публічно підтримає у другому турі, Ердогана чи Киличдароглу, залежить дуже багато.

Сінан Оган вже встиг заявити, що буде консультуватися з виборцями. Проте червоними лініями для нього є відправка сирійських біженців назад та боротьба з тероризмом, що перегукується з політикою Ердогана. Хоча сам Оган критично ставиться як до чинного президента, так і до Киличдароглу. Водночас він каже, що підпише альянс із тим, хто чітко зафіксує виконання його червоних ліній. Проте не менший внесок у можливу перемогу Ердогана у другому турі зробить і перемога альянсу партій на чолі з політсилою чинного президента на парламентських виборах, яка вже у нього в кишені.

Ще до оголошення Вищою виборчою комісією Туреччини результатів підрахунку 100% бюлетенів, Ердоган висловлював сподівання все ж на перемогу вже у першому турі. І треба сказати, що державні агенції у неділю ввечері, 14 травня, та в ніч проти 15 травня навмисно давали дані з дільниць, де Ердоган випереджав Киличдароглу зі значним відривом. Опозиція відповідала, що влада робить це навмисно, висловлюючи впевненість у перемозі у другому турі.

У звіті Ради Європи міжнародні спостерігачі констатують, що в цілому вибори в Туреччині 14 травня були конкурентними, але відбувалися за невиправданих переваг для представників чинної влади, та під тиском на опонентів влади. "Ключові політичні й громадські діячі залишаються за ґратами навіть після рішень ЄСПЛ, свобода ЗМІ серйозно обмежена, атмосфера сприяє самоцензурі. Туреччині належить пройти ще довгий шлях до умов для чесної виборчої кампанії", - зазначив керівник делегації ПАРЄ Франк Швабе.

Другий тур: дружба з Росією та подальша доля зернової угоди

У великій статті "Дешева цибуля проти палацу на тисячу кімнат: вибори в Туреччині - кінець епохи чи третє десятиліття правління Ердогана" напередодні дня виборів у Туреччині 14 травня ТСН.ua вже писав, що свою кампанію Ердоган побудував здебільшого на популізмі (підвищенні зарплат і пенсій, а також пропонуючи безкоштовний газ для населення), досягненнях вітчизняної оборонки та великих інфраструктурних проєктах.

Киличдароглу на противагу грав на незадоволеннях економічною катастрофою, в яку скотилася Туреччина (а це знецінення ліри до 90%, вихід інвесторів, падіння прямих інвестицій та зниження рівня життя внаслідок надмірної концентрації влади в руках Ердогана), записуючи прості для народу відеоролики. Одним із "вірусних" стало відео, де Киличдароглу з цибулею в руках пояснює, хто винен у шаленому зростанні цін на базові продукти харчування, що відгукнулося серед громадян Туреччини. Але не надто сильно з огляду на більший ніж прогнозували соціологи розрив між Ердоганом та Киличдароглу в першому турі.

За результатами другого туру президентських виборів спостерігатиме без перебільшення пів світу. У четвер, 11 травня, Кемаль Киличдароглу публічно звинуватив Росію у втручанні у вибори, написавши у Twitter "тримайте свої руки подалі", хоча до цього дуже обережно висловлювався щодо Москви та війни проти України. Ердоган назвав такі заяви ганебними, натякнувши натомість на втручання західних країн у вибори.

У разі перемоги Кемаль Киличдароглу обіцяє повернути до Туреччини демократію та показати, що вона таки є країною-членом НАТО. В Альянсі Туреччина має другу за чисельністю армію після США. Проте за останні роки, надто після спроби держперевороту у 2016 році, сварки зі США після купівлі російських систем ПРО С-400 та замороженої для Туреччини програми F-35, політика Ердогана стала на антизахідні рейки. Дійшло навіть до того, що війну Росії проти України турецькі офіційні особи називали "війною між США та Китаєм" та "новою Холодною війною, а Росія просто хоче зайняти гідне місце в світі".

Не секрет, що Туреччина багато заробляє на війні Росії проти України, водночас надаючи нам збройну допомогу, виробляючи нові безпілотники-винищувачі Bayraktar Kızılelma з українським двигуном та побудувавши для України перший корвет "Гетьман Іван Мазепа".

По-перше, навіть після початку повномасштабного вторгнення, Туреччина так і не приєдналася до антиросійських санкцій. Ба більше, допомагає Москві їх обходити й отримувати західні комплектуючі для виробництва тих же ракет, якими Росія потім вбиває українців.

По-друге, Туреччина у великій енергетичній залежності від Росії. Це і збудована перша в Туреччині АЕС "Аккую", яка забезпечуватиме до 10% всіх потреб країни в електроенергії, проте перебуває під повним контролем "Росатому"; і перенесення $600 млн оплати за поставлений російський газ на 2024 рік; і обіцяний Ердоганом безкоштовний газ для населення в разі його перемоги (легко здогадатися, хто саме в Росії забезпечуватиме виконання цього популізму).

По-третє, незрозумілою для України є подальша доля зернової угоди. Кілька раундів переговорів із Росією за участі Туреччини та ООН не принесли жодних результатів. За словами посла з особливих доручень МЗС Ольги Трофімцевої, Київ не виключає припинення дії зернової угоди після 18 травня, коли збігає термін її дії. Москва наполягає на виконанні якихось своїх міфічних умов, серед яких є одне цілком цинічне – відновлення роботи аміакопроводу Тольятті-Одеса – завуальована спроба заморозити війну на сьогоднішній лінії фронту.

Джерело матеріала
loader
loader