Чому українці переходять на новий календар: розʼяснення Православної церкви

Проблема юліанського («старого») календаря полягає в тому, що кожні 128 років в ньому відбувається накопичення розбіжності в одну добу між астрономічним (сонячним) і календарним рівноденням. Нині різниця між старим юліанським і новим григоріанським календарем складає 13 днів – це і є головною причиною переходу на так званий новий календар, повідомляє Православна церква.

Багатоденне розходження між реальними астрономічними подіями та календарними датами призводить до того, що святкування всіх неперехідних свят церковного року поступово зсуваються вперед, так що з плином часу, наприклад, свято Різдва Христового буде припадати на час приготування до Великого посту і навіть на сам піст, що є абсурдним.

Традиція використання Православною церквою юліанського календаря не має сакрального значення, сам цей календар має світське походження та був прийнятий через те, що за ним велося літочислення у тогочасній Римській імперії, і це був найкращий календар на той час.

У 1582 році на зміну юліанському календарю було запроваджено астрономічно більш сучасний календар, названий григоріанським. У зв’язку з цим Католицька церква і низка країн Європи у XVI столітті перейшла на цей оновлений календар.

«Однак спосіб впровадження цього календаря, коли його прийняття чи неприйняття пов’язувалося з визнанням найвищого релігійного авторитету Римських пап, став однією з причин спротиву григоріанській календарній реформі серед православних і протестантів. Тому східні Православні церкви й надалі послуговувалися традиційним, юліанським календарем», – зауважили у дописі.

Необхідно було виправляти календарну неточність, що була накопичена впродовж століть, тож у 1923 році було схвалено оновлений, так званий новоюліанський календар, який був створений завдяки праці сербського астронома Мілутіна Міланковича. Цей календар позбавлений недоліку юліанського календаря і є суттєво точнішим (більше наближеним до астрономічних подій), ніж григоріанський.

Тож новоюліанський календар – це вдосконалена форма юліанського календаря, де «пропускається» 7 діб на 900 років (тоді як у григоріанському – 3 доби на 400 років). У період від 1 березня 1600 року до 28 лютого 2800 року новоюліанський календар повністю збігається з григоріанським.

Станом на сьогодні більшість Православних церков використовують новоюліанський календар. Подекуди в межах одної помісної церкви є припустимим співіснування різних календарних традицій.

Протягом попереднього часу оновлення календарної традиції в Україні було дискредитоване спробами її зовнішнього нав’язування. Відтак спротив календарній реформі у межах колишнього СРСР був також частиною опору тоталітарній більшовицькій політиці. Але нині фактори з минулого, які стояли на перешкоді календарних змін, втрачають свою актуальність.

«Прагнення утвердження своєї, української, духовної ідентичності, поновлення історичного спілкування з іншими помісними церквами-сестрами, захист від агресії «русского міра», вимагають від нас назрілого рішення – долучитися до більшості Помісних Православних Церков, запровадивши у вжиток новоюліанський календар – як більш точний астрономічно та церковно прийнятий, зі збереженням традиційної пасхалії», – наголосила Православна церква.

Тобто, збережеться усталена до цього часу практика календарно-астрономічних правил для обрахунку дати Великодня і залежних від неї рухомих свят (наприклад, Вознесіння Христового або П'ятдесятниці). Водночас зміняться дати святкувань нерухомих свят (Різдво, Стрітення, Покрова Пресвятої Богородиці та інші) – на 13 днів назад.

Отже, коли відповідне рішення Архієрейського Собору про календарну реформу буде затверджене помісним собором, що скликається у липні, то Православна церква нарешті виправить календарні неточності й відзначатиме церковні свята разом з більшістю інших церков Православних помісних церков світу. Водночас ті громади, які надалі схочуть дотримуватися старого календаря, можуть це зробити, з дотриманням визначеної соборно процедури – після рішення кваліфікованої більшості складу громади.

Перехід на новий календар став важким кроком, на який не наважувались десятиріччями. Церковники боялись, що люди не сприймуть реформу і будуть святкувати по-старому та чи будуть переходити до УПЦ Московського патріархату, яка, як і РПЦ, проти впровадження календарної реформи. Проте після повномасштабного вторгнення Росії це питання набуло політичного забарвлення і більшість українців висловили підтримку такому кроку. Це питання почали сприймати як рух «Геть від Москви!» – коли буде Різдво та Великдень: ПЦУ перейшла на новий календар.