ОКУПОВАНІ. Як і для чого Росія «відбудовує» Маріуполь
Практично зруйнований росіянами Маріуполь уже рік перебуває в окупації. До українського інформаційного простору потрапляє небагато інформації про життя його мешканців та функціонування інфраструктури. Втім, помітно, що Росія намагається створити картинку «відбудови» міста. На кістках.
Як живе й чим дихає Маріуполь, і навіщо окупанти вкладають кошти у відбудову зруйнованого міста та створюють умови, аби росіяни переїжджали на окуповану територію, — на ці запитання шукала відповідей Громадянська мережа ОПОРА.
Скільки людей загинуло і залишилося в Маріуполі
Маріуполь — українське місто, яке зазнало чи не найбільших руйнувань на самому початку російської агресії. Для його штурму протягом лютого—травня 2022 року окупанти застосували, як і у випадку з Ізюмом, Сєвєродонецьком, Бахмутом та іншими містами, свою улюблену «тактику випаленої землі». Її суть — захоплення населеного пункту будь-якою ціною, навіть через свідоме знищення критичної інфраструктури та житлових будинків.
Зрештою місто, яке протягом останніх восьми років до повномасштабної війни активно розвивалося і стало «вітриною відновлення Донбасу», було практично знищено.
Зараз важко сказати точно, скільки людей залишається в Маріуполі. До початку російського повномасштабного вторгнення тут мешкало майже 430 тисяч людей. Тепер, за оцінками радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка, в місті залишилося близько 90 тисяч мешканців, 65 тисяч із яких — пенсіонери. Інші або стали біженцями (а це близько 350 тисяч людей), або загинули.
Петро Андрющенко розповідає, що точної кількості загиблих під час російського штурму не знає ніхто. За даними маріупольської міської ради, від початку окупації на відомих кладовищах і в братських могилах поховали не менш як 25 тисяч людей.
Раніше журналістка Наталія Дєдова — дружина Віктора Дєдова, який загинув у Маріуполі в березні 2022 року — розповіла, що в тимчасово окупованому Маріуполі станом на серпень 2022 року були дані про 87 тисяч загиблих, у яких на момент смерті був паспорт або якесь посвідчення.
Утім, за словами Андрющенка, реальну кількість жертв можна буде з'ясувати лише після деокупації міста. Масштаб катастрофи, що сталася в місті, ще неможливо усвідомити повністю. Наразі ми перебуваємо в травмі й продовжуємо зазнавати нелюдських ударів агресора.
Скільки житла вціліло й де зараз живуть люди в Маріуполі
За інформацією міського голови Маріуполя Вадима Бойченка, з початку повномасштабного вторгнення російські окупанти пошкодили 2208 багатоквартирних будинків. Із них 50% (а це більш як 1100 будинків) — знищено. «Зараз вони їх зносять, залишаючи котловани та купи каміння. 282 багатоповерхівки вже демонтовано, ще в планах окупантів — знести близько 700 будинків», — коментує міський голова.
Петро Андрющенко каже, що окупанти створили спеціальний реєстр будинків, які підлягають знесенню, та внесли туди 956 будівель. Це приблизно 43% квартирного фонду. «Але росіяни зараз глобально зупинили демонтаж, порівняно з тим, як було раніше. Спершу вони зносили приблизно по одній багатоповерхівці за день, а зараз темпи сповільнилися. Наразі зносять один будинок на тиждень», — каже Андрющенко.
Петро Андрющенко пояснює: житло, яке мали демонтувати, нині переводять у статус такого, що підлягає ремонту. На його думку, це пов'язано з тим, що кошти з федерального бюджету Росії, виділені на зведення нових будинків, просто розкрадають, а якийсь результат потрібно показувати.
«Окупанти розпочали свої дивні «ремонти». Вони можуть вирізати один під'їзд посередині будинку і сказати, що так і було. Але ми розуміємо, що з погляду збереження міцності конструкції це недобре. Або вирізають шматок квартири в панельному будинку та добудовують її цеглою», — розповів радник міського голови.
Щодо цілого житла, то, за словами Петра Андрющенка, в місті залишилося близько 10% непошкодженого житлового фонду. «Найменше в Маріуполі зазнали руйнувань 17-й та 23-й райони. Це околиці міста. Окупанти заходили туди з боку селищ Нікольське та Старий Крим (північно-західна частина міста. — А.Б.). Там вони швидко просунулися, тому руйнування були незначні. Принаймні в цих районах залишилися вцілілі багатоповерхівки, і їх багато, порівняно з іншими частинами міста», — каже Андрющенко.
Саме в цих будинках живуть ті, хто нині залишається в Маріуполі. Петро Андрющенко пояснює, що багато власників квартир виїхали, а частина загинула. «Залишилися квартири, і в них почали заселятися люди. Це відбувалося по-різному. Були й випадки самозахоплення, й ситуації, коли родичі чи знайомі, які виїхали, дозволяли жити у своїх квартирах. Тому люди розселялися по вцілілих квартирах здебільшого самостійно, без участі окупаційної влади», — коментує він.
За словами Петра Андрющенка, деякі люди живуть у зруйнованих будинках. Переважно це пенсіонери, яких важко переконати залишити житло, адже ті хочуть зберегти вцілілі матеріальні цінності, а також маргінальні групи населення, яких таке життя влаштовує.
Чиїми руками Росія планує «відбудову» Маріуполя
Нині ж кількість населення міста постійно зростає. Є випадки, коли маріупольці повертаються до міста після того, як виїхали під час бойових дій. Причини різні: у когось вціліло житло, а хтось не зміг знайти себе на вільній території України чи за кордоном.
Утім, основна група людей, які зараз переїжджають до Маріуполя, — це робітники, вихідці з країн Центральної Азії (Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан, Казахстан, Киргизстан). У самій Росії цих людей часто називають «новими росіянами», бо за певний час після переїзду вони отримують громадянство країни-агресора. Також росіяни закріпили за ними зневажливе кліше «гастарбайтерів», оскільки багато з таких іммігрантів працюють на будівництві.
За оцінками Петра Андрющенка, на початок травня до Маріуполя переїхали жити й працювати 40–50 тисяч «нових росіян». Також вони перевозять свої сім'ї. Загалом, на думку нашого співрозмовника, найближчим часом ця цифра може зрости — щонайменше до 80 тисяч. Таку тенденцію можна пояснити тим, що Росія, аби закріпитися на окупованих територіях та приховати власні воєнні злочини, хоче перетворити зруйноване місто на «російську вітрину» Донбасу, асимілювати його. Для цього в Москві вже розіграли 40 підрядів на велику забудову в місті та визначили місця, де вона відбуватиметься. «Підряди отримали фірми, які належать наближеним до Кремля людям. Вони планують зводити житлові будинки коштом федерального бюджету. Тому кількість робітників із Росії збільшуватиметься», — каже Андрющенко.
Радник міського голови додає, що, крім Маріуполя, який росіяни бачать центром Приазовської агломерації, окупанти не планують вкладати кошти в інші міста Донеччини, захоплені ще 2014 року, — Донецьк, Горлівку чи Макіївку. На їхню думку, ці міста не мають інфраструктурного й економічного потенціалу, тому вкладати в них кошти недоречно. Якщо їхні мешканці прагнутимуть кращого життя, вони зможуть переїхати — зокрема до Маріуполя. А наразі вцілілі цехи металургійного комбінату в тій-таки Макіївці день і ніч відливають арматуру для нових висоток у Маріуполі.
Однак це — питання більш довгострокових російських планів. Наразі ж Росія створює сприятливі умови, аби її громадяни, передусім вихідці з країн Центральної Азії, їхали жити й працювати до Маріуполя — практично зруйнованого міста, розташованого не так далеко від лінії фронту, куди періодично щось «прилітає». То по складах із боєприпасами, то по розташуванню та скупченню окупаційних військ.
Так, Росія пропонує високі заробітні плати. За словами Петра Андрющенка, мінімальна зарплата для росіян у Маріуполі становить 150 тисяч рублів (68 тисяч гривень), а середня — 230 тисяч рублів (105 тисяч гривень). Це значно більше, ніж вони можуть заробити в Росії. Крім того, за словами нашого співрозмовника, ці кошти є просто космічними на фоні 30 тисяч рублів (майже 14 тисяч гривень) заробітної плати, на яку сьогодні можуть розраховувати маріупольці.
Така фінансова нерівність, за словами іншого нашого співрозмовника, президента «Маріупольського телебачення» Миколи Осиченка, провокує зверхнє ставлення вихідців із Центральної Азії до маріупольців — як до людей другого чи третього сорту. Адже більшість їх перебуває на межі виживання: у місті шалений рівень безробіття, а з соціальними виплатами не так все добре, як розповідає російська пропаганда. Наприклад, так звані пенсії, які по суті є соціальними виплатами, становлять від 10 до 12 тисяч рублів (4600–5500 гривень), і навіть із ними є значні перебої. Але й на ці кошти нормально прожити дуже важко. Ціна в магазинах високі, оскільки більше орієнтовані на приїжджих росіян.
Водночас російська пропаганда поширює дезінформацію про Україну, розпалює ненависть, страх, недовіру та соціальну напругу між українцями, які залишилися жити в Маріуполі. За словами Миколи Осиченка, її суть зводиться до таких тез: люди, котрі виїхали з міста, — «зрадники» та «гастарбайтери», а ті, хто залишився, — справжні «патріоти», які не кинули своє місто.
Це робиться для того, щоб люди прийняли нові реалії, подобаються вони їм чи ні, та раділи стабілізації ситуації й нормальному життю. Водночас точкою відліку «нормальності» береться не те, що було в місті до 24 лютого, а ситуація, яка була в лютому—травні 2022 року, коли російська армія влаштувала в місті справжнє пекло: руйнувала ракетними ударами інфраструктуру та житлові будинки, спричинила голод, займалася мародерством, влаштовувала терор і репресії проти тих, хто не підтримує окупацію. І хоч як боляче, треба визнати, що такий масований потік пропаганди приносить свої результати.
Щодо російських громадян, Росія зацікавлена в тому, щоб вони не лише їздили на роботу до Маріуполя, а й залишалися там. Тому, як ми вже писали раніше, Росія пропонує приїжджим пільгову (під 2%) іпотеку на придбання житла на захоплених українських землях. Як розповів радник міського голови, поки це житло ще не збудовано, окупаційна влада міста ухвалила рішення заселити їх у квартири маріупольців, які перебувають в евакуації. Для цього напередодні такі квартири визнали «безхазяйними». Також є інформація, що у вціліле житло також селять російських військових, які знищували місто.
За словами Петра Андрющенка, ще один аргумент, який використовує Росія, щоб переконати своїх громадян їхати жити та працювати до Маріуполя, — море й теплий клімат, набагато привабливіший, ніж на переважній більшості території Росії.
Зрештою, переселенням до Маріуполя громадян РФ країна-агресор прагне розв’язати ще два завдання. По-перше, так змінюється етнічний склад окупованих територій, аби там переважали не українці, а росіяни. Ця технологія не нова: Москва вже робила так після Голодомору та Другої світової війни (в Криму й на Донбасі). По-друге, так у Росії розв’язують проблеми з мігрантами — вихідцями з Центральної Азії, яких через свої ксенофобські погляди не надто люблять росіяни. Логіка Кремля приблизно така: що більше «нових росіян» приїде до Маріуполя, то менше їх залишиться в Росії.
Здається, Росія вигадала ідеальний план, але він не враховує одного важливого моменту — Збройні сили України мають геть інше бачення Маріуполя та всіх окупованих Росією українських територій.