Цей пост генерального директора Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. Мечникова Сергія Риженка чи не вперше без фото. Можна уявити, чому. Проте щирі слова, сказані на адресу тяжкого пораненого бійця, стискають серце і, попри все, дають надію на одужання.
Максиму 21 рік, він солдат. Тяжкопоранений солдат. Біля Бахмуту в бою одержав вкрай важке черепно-мозкове поранення з вхідним отвором в лобній кістці зліва, переломом фронтальної пазухи.
А ще – опіки, рани обличчя та голови. До того ж вибухом Максиму відірвало праву руку.
Лікарі провели складну нейрохірургічну операцію, дістали уламок, видалили розтрощені кістки. Натомість зробили пластику дефекта черепа титановими імплантами.
Хлопець міцно стискає зуби та каже слова, які можна прочитати тільки по губам.
Медична сестра Тетяна Музика, яка невідлучно поряд з пораненим, їх чує. Вона тримає хлопця за другу поранену та поламану руку, яка в апараті. І молиться, щоб боєць вижив, щоб потім побачитись знову.
Максим – сирота, батьків, родичів нема.
Батько помер в 2007 році, мати – в 2018.
Виховувався в дитячому будинку, закінчив аграрний ліцей та пішов служити в ЗСУ.
Завтра евакуація до Києва, напевно, будуть зворушливі хвилини прощання з Максимом. У лікарні Мечникова він отримав шанс вижити… І неодмінно їм скористається. Мусить скористатися.
Всім Героям слава!
Джерело: