Від Кафки до Гоголя: 5 супервідомих книг, від яких відцуралися автори

Однак у деяких письменників початкова ейфорія сходить нанівець. І вони приходять до глибокої неприязні, заперечення або навіть приховування своїх літературних творінь.

Ось 5 прикладів авторів, які зневажали власні популярні твори

• Автор "Перевтілення" Франц Кафка сам був своїм найгіршим критиком. Він спалив приголомшливі 90% своїх творів, а на смертному ложі просив свого друга Макса Брода знищити решту. На щастя, у Брода були інші плани.
• Стівен Кінг має, м'яко кажучи, великий доробок. Але у його ранніх книг був справді жахливий характер. До прикладу, дебютний роман "Лють" став пророчим – він розповідає про старшокласника, який приносить до школи пістолет, вбиває вчителів і бере в заручники однокласників. Після тривожного сплеску стрілянин у школах Кінг відмовився від перевидань книги. Ба й публікували її під псевдонімом – Річард Бахман.

​У деяких авторів ейфорія від власної творчості занепадала до неприязні / Колаж 24 Каналу

• Марк Твен упорядкував збірку жартів про пердіння та секс – "1601". Він хотів висміяти ідею, що єлизаветинська епоха була сповнена суворих правил пристойності. У творі описане вигадане зібрання з королевою Єлизаветою, Шекспіром та сером Рейлі. Твен зберігав цей твір анонімним 26 років, перш ніж визнати авторство. Можливо, він не хотів, щоб ця легковажна і відносно незначна історія затьмарила його "Тома Сойєра". Тим часом "1601" вважали видавці непридатним для друку аж до 1960-х.
• На початку 1960-х Ян Флемінг мав величезний успіх як автор романів про Джеймса Бонда. Але якось він вирішив написати повчальну казку – "Шпигун, який мене кохав" (до слова, в останній третині книги все-одно з'являється Бонд). Критики розгромили роман, ба й сам Флемінг був розчарований і вважав експеримент невдалим. Він відмовився давати дозвіл на перевидання та у всіх наступних романах ігнорував події "Шпигуна, який мене кохав".
• Микола Гоголь 150 років тому був надзвичайно впливовим письменником. Серед його видатних творів "Мертві душі" виділяються як сучасне переосмислення "Божественної комедії" Данте. Під час роботи над продовженням Гоголь потрапив під вплив ревного отця Матвія, який переконав письменника, що його творчі починання – це образа Бога. У ніч на 24 лютого 1852 року (болюча дата, з якого боку не глянь) Гоголь знищив майже готовий рукопис другої частини "Мертвих душ" та всі нотатки для третьої частини. Через 9 днів Гоголь помер.