Запропоновані G7 «гарантії безпеки» для України насправді ними не є – експерт

Костянтин Єлісєєв розповів про найбільше розчарування саміту НАТО у Вільнюсі.

Цього тижня відбувся саміт НАТО у Вільнюсі, який не приніс очікуваного результату. І найбільшим розчаруванням Саміту стали не перспективи членства в Північноатлантичному Альянсі, а так звані гарантіями безпеки. Адже те, що запропонували країни G7 гарантіями безпеки не є, пише Костянтин Єлісєєв у статті для ZN.UA «Після Вільнюсу: найбільші перемоги й розчарування України».

«Найбільшим розчаруванням Саміту у Вільнюсі стали не перспективи членства України в НАТО, а так звані гарантії безпеки для нашої країни. І не варто владі намагатися видавати бажане за дійсне, адже те, що запропоновано «сімкою», справжніми гарантіями не є. В Україні очікували на «гарантії захисту», «гарантії миру», і на цей запит відповіді немає. Спільна позиція «сімки» на підтримку України — це заохочувальна декларація про наміри, а не власне безпекові зобов’язання. Саме тому в тексті відсутнє слово «гарантії», а за змістом вона нагадує Будапешт-1994 із позначкою «плюс», – пише автор.

Єлісєєв додає, що до негайних консультацій додаються зобовʼязання щодо надання Україні зброї, забезпечення навчання військових (фактично Рамштайн), економічна та фінансова підтримка, плюс санкційний фронт. Крім цього, свідомою маніпуляцією, підкреслює автор, є твердження про чітку ув’язку так званих безпекових зобов’язань із членством України в НАТО, бо в офіційному тексті такого логічного зв’язку немає. 

«От і виходить, що так звані гарантії — це не про безпеку і захист України всім Вільним світом, а про підготовку до нової війни та посилення здатності нашої держави до самооборони відповідно до статті 51 Статуту ООН. Така собі перспектива. Тим більше що навіть ці так звані гарантії буде задіяно після завершення війни і формалізовано, можливо, на наступному Вашингтонському саміті НАТО у 2024 році», – пояснює Єлісєєв.

За його словами, проблема полягає в тому, що головною метою України на Вашингтонському саміті Альянсу мало б стати отримання запрошення приєднатися до Вашингтонського договору. І на це мала б спрямовуватися вся енергія української дипломатії, громадянського суспільства, партнерів. Натомість до Вашингтонського саміту влада планує кинути більшість ресурсів на роботу над двосторонніми договорами з кожною окремою країною, які потребуватимуть тривалої процедури укладання та ратифікації.

«Іншими словами, такі договори — це створення паралельного треку до треку членства в НАТО. Це хибний трек, який дає козирі скептикам нашого членства в Альянсі та надію путінському режиму щодо готовності влади торгувати питанням НАТО. Той, хто думає про мир і перемогу, працює над членством у НАТО. Той, хто думає про підготовку до нової війни, працює над «гарантіями», – пояснює автор.

Як підсумок, Вільнюс пройшов — попереду Вашингтон. За будь-якого сценарію, пише Єлісєєв, наші позиція та стратегія мають залишатися незмінними — членство України в НАТО є єдино дієвою довгостроковою гарантією безпеки для нашої держави. Якщо двері в Альянс для України відчинені, то маємо, нарешті, у них зайти. 

«Маємо зробити правильні стримані висновки з результатів Вільнюського саміту. Так, певним чином вдалося розвинути мову Бухареста й отримати конкретику. Маємо формулювання, орієнтовані на рух, дію та результат, а не просто констатацію «політики відкритих дверей». Маємо мету — отримати запрошення приєднатися до НАТО згідно зі статтею 10 Вашингтонського договору», – додав Єлісєєв.

Він зазначив, що Україна має завдання — отримати згоду всіх партнерів (а це означає, що наразі такого консенсусу немає) і виконати певні умови. Пріоритетом, за словами автора, є якнайшвидше отримати такий вичерпний перелік умов, зціпити зуби, напружитися та працювати на результат. 

«Маємо бути консолідованими, єдиними і влада, і опозиція, і громадянське суспільство. Зробимо неможливе можливим», – підсумував Єлісєєв.

12 липня на саміті НАТО у Вільнюсі країниG7 оголосили про Спільну декларацію, що має прокласти шлях до довгострокових гарантій безпеки для України. В ОПУ заявили, що Декларація є рамковим загальним документом та передбачає наступними кроками укладення «системи двосторонніх безпекових угод» між Україною та окремими країнами-гарантами.

При цьому Німецький дипломат та глава Мюнхенської конференції з безпеки Крістоф Гойсґен заявив, що скептично ставиться до гарантій країн G7 Україні, про які вони оголосили на другий день саміту НАТО у Вільнюсі. Гойсґенпорівняв їхні гарантії з Будапештським меморандумом.