Запрограмовані на веселощі. Учені за допомогою лоскоту розкрили причину грайливості щурів
Запрограмовані на веселощі. Учені за допомогою лоскоту розкрили причину грайливості щурів

Запрограмовані на веселощі. Учені за допомогою лоскоту розкрили причину грайливості щурів

Грайлива поведінка гризунів привела вчених до важливого відкриття в області мозку, що вказує на потенційну роль грайливості у виживанні на ранніх етапах еволюції.

Група дослідників з берлінського Центру обчислювальної нейронауки імені Бернштейна опублікувала дослідження, в якому показано, як лоскотання щурів привело їх до певної ділянки мозку — періакедуктальної сірої зони (ПАСЗ). ПАСЗ, що є частиною стовбура мозку, контролює такі фундаментальні процеси, як дихання і регуляція больових відчуттів, але, схоже, має і прихований контроль над грайливістю гризунів, пише Scientific American.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

У сучасному світі щури є досить популярними кандидатами на роль крихітних, ласкавих і розумних домашніх тварин, даючи в цьому фору хом'якам і морським свинкам. За всієї їхньої популярності, як серед звичайних людей, так і серед наукового світу, їхню соціальну поведінку продовжують ретельно вивчати. Цього разу їхня грайливість стала предметом ретельного дослідження, підтверджуючи рівень розмаїття у виборі методу розваги і проливаючи світло на незвичайні механізми регулювання такої поведінки. Так, учені з'ясували, що ділянка мозку, яка відповідає за грайливу поведінку, розташована не в корі головного мозку, що контролює вищі пізнавальні процеси, як-от пам'ять, мова та мислення. Натомість вона розташована глибше, у примітивнішій частині мозку.

Щоб з'ясувати, що відбувається, коли ПАСЗ вимикається, вчені вводили щурам наркотики, фактично вимикаючи цю ділянку мозку. При цьому спостерігалося різке зниження грайливої поведінки і вокалізації щурів, причому не тільки з людьми, а й з іншими щурами.

Методи лоскоту щурів вченими для визначення різних реакцій на подібний подразник

Це відкриття дозволяє припустити, що ПАСЗ може бути центром управління рівнем грайливості гризунів. Однак це не означає, що це єдина область, пов'язана з подібним настроєм і поведінкою у щурів. Як зазначила провідний автор дослідження Наталі Гловелі, "Ми не говоримо, що ПАСЗ — це місце, де починається і закінчується бажання розважатися. Він залучений до ланцюга інших ділянок мозку і проєкцій".

Варто зазначити, що дане дослідження проводилося тільки на щурах-самцях, тому його результати можуть бути не зовсім застосовні до самок. Щури різної статі демонструють різну швидкість гри і переваги в її стилях, тому в майбутніх дослідженнях вченим необхідно враховувати цей факт. Інший важливий аспект, який необхідно враховувати, — це те, як отримані результати можуть бути застосовані до інших тварин, включно з людиною. Грайливість — дещо неоднозначне поняття для вимірювання, особливо у тварин.

Попри ці обмеження, дослідження є великим кроком уперед у розумінні біологічних механізмів, що стоять у джерелах грайливості. Воно вказує на зв'язок між нею і примітивною частиною мозку, відкриваючи нові можливості для вивчення ролі гри у виживанні та еволюції.

Хоча точні майбутні застосування результатів для людини поки що незрозумілі, це дослідження може прокласти шлях до кращого розуміння того, чому бажання гратися і розважатися таке інстинктивне в нашого та інших видів. Чи є гра фундаментальною реакцією на виживання, такою ж, як дихання і регулювання больових відчуттів? Тільки подальші дослідження покажуть це. А поки що можна просто порадіти, що, бодай кілька маленьких пухнастих гризунів не лише самовіддано послужили науці, а й отримали трішки приємних відчуттів і приводів погратися у відповідь.

Раніше Фокус писав про те, що щури готові жертвувати негайною винагородою заради навчання чогось нового. Дослідники вважають, що щури здатні відмовлятися від миттєвих ласощів, щоб освоїти гру і збільшити прибуток надалі.

Також Фокус писав про те, що засіб для омолодження дав змогу щуру стати найдовгоживучішим гризуном у світі. Результати дослідження свідчать про те, що "омолодження тіла" надалі може стати звичайним явищем у нашому житті.

Теги за темою
дослідження наука
Джерело матеріала
loader
loader