Місто на лінії вогню: як психологи та волонтери допомагають долати стрес жителям Херсона

Уже півтора року українці живуть у стані хронічного стресу. Особливо важко тим, хто на самій лінії вогню. Наприклад, Херсон обстрілюють постійно. Але люди там залишаються. І крім допомоги матеріальної потребують підтримки психологічної. Як допомагають тим, хто на лінії вогню, розповіли журналісти Фактів ICTV.

Це – представники проекту Психологи на війні. У Херсоні вони займаються з дітьми та пояснюють їхнім батькам, як допомогти малечі впоратися зі стресом. Оптимально проблему вирішити на початку, коли цей стан ще не закріпився в психіці дитини.

– Постійна напруга впливає на стан фізичний і психологічний, – розповідає директор районної організації Червоного Хреста Наталя Шатілова-Погасій.

Наталя пережила окупацію, тепер – постійні обстріли. Каже, що за півтора року пройшла кілька етапів. На початку була розгубленість, потім – ейфорія від звільнення, далі – страх хаотичних обстрілів.

Наталя з командою допомагає херсонцям пережити біду. Коли роздають гуманітарну допомогу, часто з’ясовується, що люди потребують не просто їжі, ліків чи одягу.

Юлія Свиридова – психологиня іншої організації. За її словами, люди не одразу визнають, що перебувають у стресі. Це така захисна реакція – не помічати жаху війни.

– Ми працюємо з місцевими жителями у волонтерських штабах або на гарячій лінії. Найчастіше це первинна консультація про сімейні стосунки, порушення сну, – розповідає психологиня.

Юлія радить не заперечувати свої емоції, не грати в сильну особистість, не забороняти собі базові емоції – страх, тривогу.

– Ми перебуваємо в ненормальній ситуації і будь-яка реакція на ненормальну ситуацію є нормальною, – пояснює психологиня.

Час від часу ті, хто надають першу психологічну допомогу, самі потребують емоційної підтримки. Для цього психологи та волонтери періодично виїжджають до Одеси на спеціальні тренінги.

– Деякі мої колеги обурюються, що в деяких містах війна не відчувається. Але для мене навпаки це норма, коли ми приїжджаємо туди, я розумію, що це нормально, – розповідає волонтерка Наталя Шатілова-Погасій.

Психологи, з якими спілкувалися журналісти, попереджають, що надалі таких ситуацій може бути більше. І після нашої перемоги попереду попереду тривала робота з травмами війни.