1 вересня - не свято. Залишити в минулому банти, квіти та пафос

Цього року святкові лінійки відбулися не у всіх школах. Десь від них принципово відмовилися, десь намагалися діяти, виходячи з обставин. Але постає питання, а чи не час принципово, не лише з міркувань безпеки, позбутися радянських традицій та обов'язкового шикування перед школою 1 вересня? Можливо, час залишити в минулому і це свято бантів, квітів та пафосу? Дерадянізувати його?

Боюся, уявити, який протест викличе ця пропозиція в головах мам, ностальгуючих за білими бантами. "Це ж свято!". Але для кого свято? Для приголомшених першокласників? Ми приводимо малечу в незнайоме місце з незнайомими людьми, і хочемо – чого? В чию голову прийшла ідея, що їм стає комфортніше й веселіше від того, що якісь ведучі говорять віршами? Заявляється День знань, а прислухаєшся, то це Година графоманії - порожня і безглузда. Набагато доречнішою буде екскурсія по школі. Це не так красиво, але дуже корисно й потрібно і першачкам, і тим, хто, наприклад, змінив школу.

Згадаймо себе у цьому віці в цей день

Ще один контраргумент: "Це свято для майбутніх випускників". Згадаймо себе у цьому віці в цей день. По-перше, хотілося поговорити з однокласниками, яких ти все літо не бачив. По-друге, затусити з однокласниками після уроків, що й відбувається – о, Боже – без особливої участі батьківських комітетів.

"Можна вигадати цікавий сценарій" – ще один аргумент. Вкрай рекомендую пошукати такі в мережі, почитати пізно ввечері. Особливо цікаво буде страждаючим на безсоння. Насправді, які б квести не вигадували ініціативні вчителі та старшокласники, все зіпсує вступне слово директора на лінійці. Хто з нас і коли слухав промови педради 1 вересня? Про що 15 хвилин бубнили Маріванівни та бубнять пані директорки? Хтось хоч щось пам'ятає?

З іншого боку, а де ж директору і завучу дякувати міській владі за ремонт?

З іншого боку, а де ж директору і завучу дякувати міській владі за ремонт? Ось, захоче представник влади чи бізнесу послухати, як йому дякують, а діти сидять по класах і жодної хризантемки, жодного банта! А в тому, що депутати захочуть зробити фото зі шкіл, сумнівів практично немає. Злетяться, як мухи. "Діти – наше майбутнє, і я – ваше майбутнє", – це так має спрацювати?

Хтось скаже, що можна обійтися і без вступних промов, і без депутатів. Знову повторюватимуть, що можна постаратися і зробити лінійку цікавою. Можна, ймовірно. Але це буде спроба пожвавити давно померлий формат. Радянська школа навчала нас на "раз" стояти в ряд, на "два" стояти мовчки. За виступом на святі 1 вересня талановитих діток ховалася фабрика з вбивства індивідуальності.

У всіх цивілізованих країнах у дитині намагаються побачити щось особливе, те, що відрізняє її від інших, те, що дає їй перевагу. У нас досі є "гордість школи", на яку треба рівнятися, та інші. Так простіше, ніж знаходити щось неймовірне у кожному.

Якщо подивитися на лінійку, як на магічний ритуал перед храмом (знань), то все набуває якоїсь логіки

Можна почути, що це свято з морем квітів створить особливий настрій на весь рік. Така думка - ідеальна ілюстрація "магічного мислення". Якщо подивитися на лінійку, як на магічний ритуал перед храмом (знань), то все набуває якоїсь логіки. Жертвопринесення квітів богам Алгебри, Біології і далі за абеткою, священний танець перед лицем Духа Дисципліни. Нарешті, дзвін, що бісів відганяє. Задум цікавий, якби ми жили у 1723-му і раніше. Але не перетвориться дитина на старанного учня якимось дивом.

Є багато інших прикладів язичницького та радянського коріння свята. Але, на щастя, з них починає проростати життя. День знань змінює війна. Честь педагогам, які вигадують нові формати цього дня, наприклад, екскурсії. Подяка батькам, які 1 вересня допомагають організувати шкільні ярмарки та збирають гроші для ЗСУ…

Справжнє життя не терпить пафосу. Ми міняємось, розлучаємося з інфантильністю, робимо свято справжнім. Але при цьому, у багатьох країнах Європи, у США цей день мало чим відрізняється від інших Днів знань. Можливо, там розуміють, що готувати дитину до шкільного року та до 1 вересня – принципово різне?

Влад Абрамов