Старожил океану. Біля берегів Карибського моря несподівано спливла акула, яка століттями ховається в глибині

Біологи з Міжнародного університету Флориди були приголомшені, коли зустріли загадкову стародавню акулу за тисячі кілометрів від її природного місця існування. У той момент вони вивчали тигрових акул біля узбережжя Белізу в Карибському басейні та найменше очікували зустріти тут цього хижака, пише Science Alert.

Гренландські акули є найдовгоживучішими хребетними тваринами на Землі. Як правило, вони живуть від 250 до 500 років, борознячи глибини під водою в непроглядній темряві. Ці акули рідко підіймаються на поверхню океану, а тому вченим дуже мало відомо про їхнє загадкове життя.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Вони народжуються, ростуть, рухаються та старіють дуже повільно в найглибших частинах океану. Їхній енергоощадний і вельми повільний спосіб життя є важливою адаптацією до умов середовища проживання в глибокому морі з дефіцитом поживних речовин.

За словами співавтора дослідження Гектора Даніеля Мартінеса, вони з колегами були вельми здивовані, виявивши стародавню гренландську акулу в Карибському морі на глибині близько 600 метрів. Учені зазначають, що хижак мав "дуже, дуже старий" вигляд. Спочатку вчені припустили, що це може бути шестизяберна акула, проте після детального вивчення знімків сумнівів не залишалося — вони зустріли гренландську акулу.

За словами іншого співавтора дослідження, кандидата в лабораторії екології та охорони хижаків Міжнародного університету Флориди, біолога й доктора філософії Деванші Касана, побачений ним хижак був схожий на те, що "існувало в доісторичні часи".

Зазначимо, що виявлення гренландської акули біля коралового рифу біля узбережжя Белізу було вельми несподіваним, але цілком імовірним. Річ у тім, що ці стародавні хижаки процвітають у глибоких водах Арктики, однак також можуть мешкати і в інших регіонах океану, зокрема й Карибському басейні. Вчені зазначають, що схил прилеглого рифа опускається на глибину близько 3 кілометрів, що передбачає темне та холодне середовище проживання, придатне для гренландських акул.

Тепер учені прагнуть зрозуміти, чи мігрувала ця конкретна акула в Карибський басейн із арктичних вод, чи провела більшу частину свого життя в глибинах тропічних вод регіону. На жаль, поки що в дослідників немає відповіді на це питання. Автори дослідження надалі планують продовжити роботу, щоб зрозуміти, чи мешкають у цих холодних глибоких водах інші представники цього виду.

Зазначимо, що 2020 року вченим вдалося провести генетичний аналіз, який показав, що існує дві географічні окремі популяції гренландських акул:

• біля канадського басейну Баффіна;
• у водах північної частини Атлантичного океану.

Ці стародавні хижаки є падальщиками, що поїдають все на своєму шляху, живе або мертве, зокрема рибу, тюленів, білих ведмедів і навіть китів. Деякі з гренландських акул можуть досягати в довжину близько 7 метрів і важити до 1200 кілограмів, водночас у середньому за рік вони виростають усього на 1 сантиметр. Попереднє дослідження 2016 року також показало, що представники цього стародавнього виду досягають статевої зрілості лише у віці 134 років.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розповіли, як кити стали такими великими та чому вони не хворіють на рак.