Чим зерновий компроміс із ЄС небезпечний для України

Пізно ввечері 15 вересня Єврокомісія оголосила рішення не продовжувати мораторій на імпорт українського зерна та інших продуктів харчування до ЄС.

Натомість Україна мусить запровадити самообмеження.

Про те, що це означає, і чи виграв Київ від такого "компромісу", читайте у колонці партнерки юрфірми "Ілляшев та Партнери", керівниці практики міжнародної торгівлі Олена Омельченко Компроміс не на користь Києва: що стоїть за рішенням Єврокомісії щодо українського зерна.

Авторка колонки нагадує, що після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та початку блокування чорноморських портів Європейський Союз з метою підтримки економіки України в односторонньому порядку надав Києву додатковий безмитний доступ до свого ринку.

Режим, який Україна мала отримати лише після набуття повноцінного членства в ЄС.

З часом Польща, Словаччина, Болгарія, Румунія та Угорщина заявили про шкоду місцевим фермерам у зв’язку зі значним зростанням імпорту зерна з України та зажадали від ЄС введення негайної заборони на ввезення таких товарів.

"Проте – і це важливо – для введення захисних заходів з метою захисту національного виробника у Європейської комісії не було достатніх правових підстав.

Адже означені країни не надали достатньо доказів зв’язку між зростанням українського імпорту та збитками національних виробників", – пише у колонці юристка.

Замість цього, щоб збільшити тиск на Європейську комісію, ці країни почали вводити на національному рівні односторонні торгові обмеження щодо ввезення пшениці, кукурудзи, насіння ріпаку та соняшнику з України.

Тим самим вони кинули виклик Європейському Союзу, адже відповідно до правил ЄС торгова політика належить до повноважень наднаціональних органів ЄС.

У пошуках компромісу всередині ЄС Європейська комісія, під тиском п’яти країн-членів, застосувала тимчасові обмеження щодо імпорту зерна з України до 15 вересня.

15 вересня у своєму пресрелізі Єврокомісія повідомила, що, завдяки роботі Координаційної платформи та тимчасовим заходам, викривлення ринку у Польщі, Словаччині, Болгарії, Румунії та Угорщині було усунене.

У зв’язку з цим Європейська комісія не продовжила своє рішення щодо заборони на ввезення товарів з України.

Разом з цим, як пише Олена Омельченко, Єврокомісія зазначила, що Україна погодилася вжити правових заходів протягом 30 днів (включно з системою ліцензування експорту), щоб уникнути збільшення обсягів зерна, а також погодилась запровадити з 16 вересня ефективні заходи контролю за експортом чотирьох груп товарів, щоб запобігти будь-яким викривленням ринку в сусідніх державах-членах.

У зв’язку з цим Україна повинна подати План дій до кінця робочого дня в понеділок, 18 вересня 2023 року.

Водночас Польща, Угорщина та Словаччина заявили про запровадження національних заходів обмеження імпорту українського зерна.

І це виклик для Брюсселя – йому потрібно змусити ці країни повернутися до єдиної торгової політики.

"Унаслідок цього компромісу в незручному становищі опинилася Україна.

Проблема полягає в тому, що правових заходів самообмеження не існує, а попри це Київ має надати план своїх дій до кінця робочого дня 18 вересня 2023 року", – зазначає Олена Омельченко.

Виглядає так, що самообмеження експорту, на яке вимушено погодився Київ, буде порушенням правил торгівлі – причому саме з боку України.

Втім, Єврокомісія не буде його оскаржувати, адже її влаштовує таке порушення з нашого боку.

Авторка колонки припускає, що Україна погодилась на такий не дуже вигідний для себе крок, щоб не допустити ускладнень та розколу всередині ЄС.

Можливо, така поступка є доцільною з політичної точки зору – для нас життєво необхідне збереження політичної єдності Євросоюзу.

Проте це може стати прологом до проблеми набагато більшого рівня.

Докладніше – у колонці Олени Омельченко Компроміс не на користь Києва: що стоїть за рішенням Єврокомісії щодо українського зерна.