Місто Бахмут на Донеччині вже найближчим часом може повернутися під контроль України. Для звільнення цього населеного пункту склалися усі передумови. Так, Сили оборони зайняли панівні висоти в районі Кліщіївки й фактично утворили плацдарм для наступу. Незабаром російське окупаційне угрупування в Бахмуті може опинитися не в умовному, а у фізичному оточенні.
Наразі Росія тримає в Бахмуті найбільше угрупування чисельністю 50 тисяч військовослужбовців. Усі вони перед обличчям потрапляння в полон або знищення можуть залишити цей український населений пункт. Це стане черговим потужним ударом як по амбіціях Кремля, так і по бойовому духу солдатів-окупантів. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.
– Стало відомо про те, що Південна Корея надасть Україні машини для прориву мінних загороджень. Чи вважаєте ви, що саме заміновані поля є на сьогодні найбільшою перешкодою для просування Сил оборони вперед? Чи лінії оборони? За яких умов наступ може пришвидшитися? Що його стримує?
– Все разом. Передусім, наш наступ ніхто не стримує. Ми просуваємося у відповідності до тих бойових умов, які склалися. За такої щільності мін, яку зробив ворог, за таких потужних фортифікаційних спорудах не знаю, яка б армія світу могла просуватися швидше.
Це не змагання, коли треба наступати швидше чи повільніше. Тих сил і засобів, які ми використовуємо, вистачає для того, щоб прорвати лінії оборони росіян – першу, другу, третю – і просуватися настільки швидко, наскільки це можливо за такого мінування і такої оборони. Наші партнери, які обізнані у військовій справі, вважають, що, навпаки, за такої ситуації це доволі швидкий рух.
Знову ж таки, питання: швидко чи повільно – у порівнянні із чим? Наприклад, наступ має бути 600 метрів в день, а ми наступаємо на 500? Багато це чи мало? Хто встановлює ці критерії, за якими можна оцінювати наступ армії? Ми рухаємося у відповідності до ситуації, що склалася на полі бою. І в цій ситуації ми рухаємося достатньо швидко.
– Ви могли б пояснити, що таке "лінія Суровікіна", про яку так багато говорять? Наскільки цей рубіж оборони ворога складно подолати?
– "Лінія Суровікіна" – це умовна назва. Йдеться про звичайні фортифікаційні споруди, які побудували росіяни. Вони поставили "зуби дракона", вирили протитанкові рви та окопи, побудували бліндажі, між цим встановили певні комунікації, щоб їхні військовослужбовці могли пересуватися, не виходячи з окопу. Тобто ці укріплення поєднані між собою.
Малюють якусь лінію на кшталт лінії Мажино, але чогось особливого там немає. Ми вміємо і знаємо, як її долати. Єдине, що перша лінія оборони, що розташована перед "лінією Суровікіна", була дуже щільно замінована. Між першою і другою лінією вже не таке щільне мінування, тому що росіянам теж треба якось пересуватися, тому повністю все замінувати вони не могли.
Всі ми впевнені в тому, що ці лінії оборони ми подолаємо достатньо швидко, враховуючи об’єктивні умови.
Багато хто з нас чув наративи про те, що, щоб наступати, потрібно мати перевагу в 3-5 разів, мати більше танків та усього решти, аніж у ворога. А у нас усе з точністю до навпаки. У ворога більше живої сили, більше техніки, більше артилерійських систем, більше снарядів. Але ми з меншою кількістю людей, техніки і решти, не маючи переваги в повітрі, тиснемо ворога. Він перейшов до оборони, а ми продовжуємо наступальні дії.
Речник Пентагону Патрік Райдер заявив, що ці наші наступальні дії можна порівняти з дивом. Незрозуміло, як армія, менша за чисельністю, тисне на ворога і продовжує наступати.
– Командувач Сухопутних військ генерал Сирський повідомив про те, ЗСУ пробили лінію оборони російських окупантів в районі Бахмута. Чи вважаєте ви, що цей населений пункт вже найближчими днями чи тижнями може знову повернутися під контроль України?
– Швидше за все, незабаром Бахмут знов повернеться під наш контроль. В Андріївці наші Сили оборони вщент розбили 72-гу російську штурмову бригаду. Росіяни, коли зрозуміли, що їхньої бригади майже немає, відкрили загороджувальний артилерійських вогонь по власних позиціях.
Є таке словосполучення "дружній вогонь". Це коли випадково відкривається вогонь по власних військах, бувають такі помилки. Але тут це була не помилка. Вони навмисно нищили свою бригаду.
Отже, ця Андріївка розташована на відстані приблизно 3 кілометри на південь від Кліщіївки, а від Кліщіївки ще трохи далі до Бахмута. В Кліщіївці панівні висоти. Ворог дуже активно намагався нас звідти вичавити, але нічого не вийшло. Навпаки, ми вибили ворога з флангу, з півдня, з усього цього населеного пункту.
Там є залізничне сполучення, яким підвозилося все, що необхідно для російської армії. Отже, ми зайняли усі панівні висоти в цій місцевості. Але насправді назви цих населених пунктів залишилися лише на мапі. За великим рахунком, що Кліщіївка, що Андріївка майже повністю знищені. Генерал Сирський говорить, що ці території можна розглядати як плацдарм для подальшого наступу, щоб ще більше зіпсувати логістику росіян, щоб вони не змогли нічого постачати в Бахмут. Тоді ті окупаційні війська, які там перебувають, будуть вже не в умовному оточенні, а в фізичному.
Ми бачили відео, на якому наші військові пропонували здатися в полон 72-й бригаді. Було дано 10 хвилин на роздуми. Тоді багато росіян почали здаватися. Думаю, така сама ситуація буде і в Бахмуті. Коли постачання окупаційного угрупування повністю припиниться, коли не буде навіть їжі та води, їм доведеться або здаватися в полон, або відходити.
Вони тримають там майже 50 тисяч своїх військ, адже для Кремля Бахмут є дуже важливим з політичної точки зору. Коли Бахмут був захоплений, в Росії вихвалялися "вдалою операцією", що тривала майже 10 місяців, заявляли, що це мало не перелом у війні. Але коли доведеться відходити, важко буде щось пояснити власному населенню.
Цей факт також спричинить потужний моральний вплив на інші підрозділи РФ. Вони й так там не надто вмотивовані, а здача Бахмуту ще більше відіб’є бажання воювати.
– Голова Об'єднаного комітету начальників штабів армії США генерал Марк Міллі заявив, що для повної перемоги у війні Україні знадобиться більше часу, оскільки наразі угрупування російської окупаційної армії в Україні налічує близько 200 тисяч.
– Навіть більше.
– За його словами, завдання вигнання їх з території України – "висока планка", тобто досить складне. Генерал також переконаний, що у ході наступу ЗСУ не вдасться звільнити усі захоплені території. Чи вважаєте ви, що такий досить песимістичний погляд має право на життя?
– Звісно, має право, тому що кожна людина може висловлювати свою точку зору. Є факти, з якими сперечатися неможливо, але відношення до цих фактів може бути різним.
Але я вважаю, що в даному випадку треба враховувати й політичні мотиви такої заяви. Міллі посідає посаду глави Об’єднаного комітету начальників штабів. Цю посаду, яка є найвищою у Збройних силах США, можна обіймати лише протягом 4 років без права продовження. Коли його каденція закінчиться, буде призначено нову людину.
Каденція Міллі закінчується 1 жовтня. Тому можна припустити, що він фактично розпочинає свою подальшу політичну діяльність. Можливо, саме тому останнім часом він висловлює подібні песимістичні оцінки з приводу нашої війни і наших Збройних Сил.