Представниця економічного блоку уряду розповіла "Телеграфу" про збереження держпрограм для бізнесу, і скільки на це піде коштів
Минулого тижня Кабмін схваливпроєкт державного бюджету на 2024 рік. І хоча його ще має розглянути й ухвалити Верховна Рада, а основні економічні вектори державної економічної політикиздебільшого зрозумілі, до головного кошторису країни є запитання. Чи справді українська економіка зростатиме й надалі? Що буде з урядовими програмами з підтримки бізнесу? Для чого держава витрачає кошти на програму "5-7-9"? Про це заступниця міністра економіки Надія Бігун розповіла "Телеграфу" у першій частині інтерв'ю.
— Бізнес-середовище непокоїть доля урядових програм з підтримки підприємництва. Наприклад, з початку цього року бізнес вже отримав 65 млрд грн доступних кредитів. Зараз до Ради надійшов проєкт держбюджету-2024. Чи залишиться ця програма і яку саме суму закладають на кредитні програми наступного року?
— В бюджеті-2024 заклали 18 млрд гривень на компенсацію відсоткових ставок. Якщо порівняти поточний рік з наступним, то 2023-го було 16 млрд грн. Сподіваємось, що вдасться захистити цей показник у бюджеті, як і кошторис в цілому. Це важливо, тому що попит на кредитну програму підтримки бізнесу "5-7-9" величезний.
Минулого тижня Нацбанк зменшив облікову ставку до 20%. Це дуже гарний сигнал. Водночас ми чуємо від бізнесу (коли в регіонах зустрічаємося з представниками реального сектору і під час регулярних зустрічей з асоціаціями), що "5-7-9" — єдина працююча кредитна програма, яка є на ринку. Відповідно, вона не може собою закрити всі потреби, що існують в країні.
Для бізнесу важливо мати доступ до грошей, до ресурсів. І відновлення кредитування – це те, що нам необхідно, щоб економіка почала перезавантажуватись і працювати. Тому, з одного боку, дуже хотілося б, щоб облікова ставка і умови кредитування ставали більш доступними.
З іншого боку, все одно "5-7-9" буде і наступного року відігравати дуже серйозну роль у кредитному портфелі банків (до програми долучилось понад 40 банків).
— Наскільки трансформувалась ця програма, чому і на кого орієнтується в першу чергу?
— Програма себе дуже гарно показала в тому сенсі, що це стимулюючий інструмент. Відповідно, ситуація змінилась відтоді, коли розроблявся її "дизайн". Нагадаю, це було ще навіть до ковіду. Тоді спочатку дизайн програми був під маленьких і середніх підприємців.
Мета була такою, щоб включити МСБ (малий і середній бізнес) в економіку, дати таким підприємствам і ФОПам можливість залучати гроші на банківському ринку. Тому що деякі банки, наприклад, які фокусуються саме на МСБ, кажуть, що в Україні є певна специфіка "малий-середній бізнес". Наприклад, фінустанови не розуміли і не знали, як оцінити: такий клієнт надійний чи ні.
З іншого боку, і наші підприємці не дуже звикли брати кредитні гроші. Особливо, якщо йдеться про маленький бізнес. Малі підприємства розраховують самі на себе, а це стримує їх у розвитку. Тому спочатку програма стартувала, як магніт для маленьких суб'єктів господарювання, щоб вони захотіли ці гроші взяти.
Такі кредити були доступними, і в процесі малий бізнес навчався ставати для банків зрозумілим, вчився цими кредитами користуватися, і культура того, щоб бізнес залучав більше кредитних грошей, зростала. Такий підхід важливий з точки зору того, щоб мати більше можливостей аби розвивати підприємництво.
Але потім стався ковід, почалася повномасштабна війна і фокус трохи змістився. Ця програма стала більш антикризовою, аніж просто програмою розвитку та стимулювання розвитку.
Тому є сенс також говорити про те, що дизайн цієї програми треба буде переосмислити і подивитися, які ми маємо на сьогодні виклики та фокуси, щоб максимально ефективно скористатися грошима з компенсації ставок.
— Уточніть, вона охоплює тільки МСБ чи до кредитування долучається і великий бізнес?
— Взагалі-то вона була створена під малий-середній бізнес, але в процесі виконання антикризових задач програма почала охоплювати ширший діапазон бізнесу. Почав з'являтися і деякий великий бізнес.
— Якщо сьогодні подивитися на структуру портфелю, хто найбільше отримує кредитів?
— 54% всіх клієнтів, які за цією програмою беруть гроші, є представниками агросектору. Коли почалося повномасштабне вторгнення, треба було підтримати аграріїв, щоб вони могли посіяти і зібрати врожаї, щоб питання продовольчої безпеки не стояло дуже гостро.
Зараз ситуація більш-менш вирівнюється, і оскільки програма антикризова, вже у більшій мірі можна знову повертатися до моделі того, що це проєкт розвитку.
Торік ми економічно падали дуже потужно – на 29,2%. Але ми раділи і цьому, бо Світовий банк прогнозував нам обвал до 45,1%. Тож падіння до 29,2% – це ще було дуже добрим показником. Цього року падіння зупинилося, є зростання (станом на середину літа – на 2,2%, а на кінець цього року сподіваємось, що буде понад 3% росту).
— Що означає така динаміка?
— Дуже хотілося б вірити у те, що ми адаптувалися. Передусім український бізнес призвичаївся до цих викликів і почав відновлюватися. Почався процес того, що ми вже не просто виживаємо, а бізнес вже думає про розвиток, про нові ринки, про те, куди рухатися далі, як розбудовуватися і як шукати нові можливості.
Тому інструменти, які стимулюють бізнес, мають вже також переорієнтовуватися на те, щоб думати про наступні роки, куди саме розвиватися.
— За рахунок чого відбувається економічне пожвавлення в країні?
— Насамперед економіці допомагають наші громадяни. Треба казати, що наші економічні успіхи – це результат того, як наші люди долають існуючі виклики. Торік були дуже песимістичні прогнози. На щастя, більшість із них не справдилися, не реалізувалися.
У нас вистояла енергетична система, втрималися хлопці і дівчата на фронті тощо. Відповідно, це додало оптимізму, щоб думати і планувати, куди розвиватися далі. Звісно, ми все ще дуже залежимо від грошей, які нам дають наші партнери. Ці кошти йдуть на виплату всіх соціальних потреб.
Але водночас війна створює нові можливості і нові ринки. Якщо ми подивимося на структуру бюджету (і наступний рік буде такий плюс-мінус, як 2023-й), то майже половина наших бюджетних видатків будуть пов'язані з війною, із забезпеченням потреб армії тощо. З'являються нові виробництва, пов'язані з війною, і компанії, які постачають продукцію і товари Збройним силам.
Паралельно, окрім кредитування, уряд намагається створювати програми розвитку. Так, цього року у нас були грантові проєкти…
— Що це за програми і на кого вони орієнтуються?
— Це — мікрогранти; гранти для ветеранів і для їхніх родин; і гранти для переробних підприємств. На наступний рік також будемо ці напрями розвивати.
Перші грантові виплати за цими програмами стартували приблизно рік тому. Потихеньку ці грантові проєкти набували ваги і динаміки. За цей час видано майже 7 тисяч різних грантів — від маленьких до великих, і було створено приблизно 24 тисячі робочих місць.
Наприклад, ми бачимо, що мікрогранти – дуже хороший стимул навіть не для класичних підприємців, а для людей, які колись думали про те, щоб займатися бізнесом (у яких були певні мрії і сподівання, щоб відкрити власну справу).
Бачимо, що внутрішньо переміщені особи після переїзду починають на новому місці шукати роботу. Часто, якщо ми кажемо про західні регіони країни (там, де зараз фактично перенаселення), знайти її не так просто. Тож такі люди звертають увагу на урядові грантові програми.
Тому я вважаю, що ця програма допомогла включити, залучити підприємницьку енергію українців. Ми завжди були нацією, схильною до підприємництва.
Зараз дуже багато людей займається волонтерством, яке нагадує те ж саме підприємництво, адже ти береш відповідальність за себе та за інших людей, починаєш шукати можливості, тобі ніхто не нарізає задач. Відтак, вважаю, що багато людей, які вели волонтерську діяльність, також будуть звертати увагу на те, які можливості є для підприємництва й шукати можливості для реалізації свого таланту.
— Яка структура найбільш популярних держгрантів?
— 7 тисяч гарантів видано загалом, з них у сфері переробки — тільки 500. Не так давно до цієї програми ми додали гранти для ветеранів і їхніх родин. Вже видали приблизно 100 (сума гаранту — до мільйона гривень). Якщо ми говоримо про переробку, то мова йде про суму до 8 млн гривень.
Найбільш масова програма – це мікрогранти від 50 тис. до 250 тис. грн. Якщо створюєш одне робоче місце, то отримуєш трохи меншу суму. Якщо два робочі місця, то сума більша.
Умовно 6500 грантів – це гранти саме маленькі для мікропідприємців. Але треба розуміти, що саме мікропідприємці й малий бізнес – це основа економіки. Тож номером один будуть маленькі грантові кейси з точки зору кількості (по грошах трошки більше). А вже ветерани і переробка – це буде друге і третє місця.
— Чому все-таки держава залишає гранти на переробку, а не, скажімо, підтримку якихось вуличних кав'ярень як бізнес-стартапів? Пів тисячі "переробних" кейсів — чимало, близько 10%…
— Треба враховувати, що одне підприємство переробної галузі створює приблизно 2,5-2,6 додаткових робочих місця на суміжних підприємствах. І коли ми говоримо про переробку, то зазвичай мова не про одне конкретне підприємство. Це ще й низка суміжних суб'єктів господарювання. Адже зазвичай переробне підприємство не вирощує щось. Воно отримує продукцію, а потім її переробляє, після чого продає з високою доданою вартістю. Такі підприємства є частиною більшої "екосистеми". Така архітектура дуже важлива через те, що включає суміжні підприємства. Це має ефект мультиплікатора, що створює ще більше робочих місць.
Тому фокус на переробку і буде зберігатися. Оскільки за рахунок переробки (ми віримо в це, і у нас такий великий виклик стоїть) українська економіка має зробити потужний стрибок.
Адже внутрішній валовий продукт на душу населення в Україні і ВВП в Європі — дуже велика різниця. Щоб заходити в європейську родину і мати комфорт, треба дуже швидко підтягтися. Бо поки є різниця між нами і європейськими країнами, це означає тільки одне: нам дуже швидко треба наростити темпи розвитку.
І саме тому в бюджет на наступний рік закладено багато стимулюючих програм — і нових, і розширених попередніх. Тому що ми відновлюємося на ці 3%, повертаємося до зростання. Але якщо ми будемо по 3% рости щороку, то ці 30%, які ми торік втратили, будемо надолужувати ще 10 років. І у такому разі ми тільки повернемося до стану економіки до повномасштабної війни. Але ж нам треба набагато швидше зростати, у 10 разів потужніше, щоб досягнути втраченого рівня, повернутися на попередній і ще наздогнати наших сусідів. Тож наступного року будуть ширші програми для стимулювання бізнес-середовища.
*Про долю державної програми єОселя в 2024 році, реанімацію інвестнянь, першопричини перекосів у держзакупівлях та бруківку з барабанами — читайте у другій частині інтерв'ю з Надією Бігун найближчим часом.