Через запровадження воєнного стану в Україні законодавство у сфері праці має деякі зміни. Зокрема, йдеться про припинення трудових відносин. Звільнення повинно відбуватися за тим же алгоритмом, як і раніше.
Однак є винятки, коли працівник може не відпрацьовувати два тижні у разі звільнення – це передбачено в законі України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану. Детальніше – далі у матеріалі Фактів ICTV.
Як потрібно звільнятися в Україні
Як і в мирний час, так і під час воєнного стану працівник зобов’язаний письмово попередити роботодавця про намір звільнитися з займаної посади за два тижні. Можна написати заяву на звільнення від руки. Найголовніше ж – зазначити дату, коли було створено (написано) цей документ, та передати керівникові.
У воєнний стан же не змінилися вимоги. Як і раніше, працівник після написання заяви має працювати ще два тижні, після закінчення яких він вважається офіційно звільненим, незалежно від бажання роботодавця.
Проте є прописані в законодавстві винятки, яким людям дають можливість офіційно звільнитися без відпрацювання цього часу.
Хто має право не відробляти два тижні
Згідно з Кодексом законів про працю України, роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у термін, про який він просить, якщо той не може надалі працювати.
Проте для цього потрібно мати поважну причину, яку, можливо, доведеться підтвердити документально. Список причин перераховано у ч. 1 ст. 38 КЗпП. Серед них:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка чи дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у зазначеній місцевості через стан здоров’я чи викликані хвороби, що підтверджено медичною довідкою;
- вагітність;
- догляд за малюком до 14-річного віку чи дитиною, яка має інвалідність;
догляд за хворим членом родини або особою з інвалідністю першої групи; - вихід на пенсію;
- інші поважні причини.
Цей список – не остаточний, але працівнику потрібно мати поважну причину для звільнення без двотижневого відпрацювання.
Роботодавець може запросити підтвердження цих причин, наприклад, медичний висновок, документ з місця роботи, куди перевели чоловіка чи дружину, або інший документ.
У Державній службі України з питань праці зазначають, що під час воєнного стану діють і нові підстави для звільнення працівника, зокрема, його відсутність працівника на роботі та інформації про ці причини понад чотири місяці поспіль (пункт 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України).
Там наголошують, що цю підставу для припинення трудового договору не варто прирівнювати до звільнення через прогул роботи та уникнення робочих обов’язків (пункт 4 статті 40 КЗпП).
Як не відробляти два тижні після звільнення
Два тижні – це термін на звільнення працівника за власним бажанням або ж за відсутності поважної причини. Якщо ж людина назвала причину, через яку їй потрібно раніше звільнитися, тоді цей термін відпрацювання не застосовується. Є ще декілька варіантів, проте всі вони мають нюанси.
Якщо ж працівник не розповів про свої поважні причини, тоді термін залишається на розсуд роботодавця. Керівник може скоротити цей час, взагалі не застосовувати або звільнити працівника за згодою сторін.
В останньому випадку працівник і роботодавець можуть будь-коли припинити дію договору, і кожна з цих сторін може бути ініціатором для припинення трудових відносин.
Якщо ж керівник наголошує, що працівнику необхідно відпрацювати цей термін, тоді працівник може працювати два тижні у дистанційному форматі, коли людина самостійно визначає робоче місце та облаштовує умови для праці.
Також за бажанням працівника у разі його звільнення йому можуть надати невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення тоді вважатиметься останній день відпустки.
Що буде, якщо не відпрацьовувати два тижні
Якщо ж працівник не назвав поважної причини та не збирається відпрацьовувати два тижні – тоді роботодавець може звільнити за прогули, згідно з чинним законодавством. Проте він має документально зафіксувати дні, коли такий працівник не прийшов на роботу.
У разі прогулів працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності. Йому можуть оголосити догану або ухвалити рішення про звільнення за ст. 147 КЗпП.
Найкращий варіант – звільнятися за встановленою процедурою, яка працює вже багато років. Людина може й не здатна змінити обставини, через які їй довелося написати заяву та піти з роботи. Однак будь-який негатив може вплинути на такого працівника у діловому середовищі.