Рецензія на фільм «Найкраще. Різдво. У житті!» / Best. Christmas. Ever!

У четвер, 16 листопада, Netflix відкрив сезон новорічних свят та випустив різдвяну комедію «Найкраще. Різдво. У житті!» із Гізер Грем та зіркою незабутнього «Американського пирога» Джейсоном Біггсом у головних ролях. У рецензії нижче ділимося враженнями, чи вдалося авторам хоч трохи скрасити сувору дійсність казковою атмосферою свята.

«Найкраще. Різдво. У житті!» / Best. Christmas. Ever!

Жанр різдвяна комедія
Режисер Мері Ламберт
У ролях Джейсон Біггс, Гізер Грем, Бренді Норвуд, Метт Седеньо
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2023
Сайт IMDb

У Шарлотти Сандерс чудова родина — двоє малих бешкетників, син Грант, шанувальниця блокбастерів Marvel донька Дора, а також дбайливий чоловік Роб. Втім, жіночка здається надто стурбовано через заздрощі до своєї старої подруги Джекі Дженнінгс, котра, судячи з різдвяних листівок, живе ідеальним казковим життям.

Одного разу, напередодні Різдва, дружня сім’я вирішує навідатися в гості до родичів, але через пустощі Гранта (не питайте) приїжджає до самісінького порогу розкішного будинку Джекі. Та з радістю приймає непроханих гостей, тож Шарлотта користується нагодою, щоб пересвідчитися, чи дійсно все так ідеально у житті подруги. Додає пікантності невимушений флірт між господинею та Робом, які мають за плечима спільне романтичне минуле.

Знаємо ми, що за минуле було у Джейсона Біггса. На диво, за усі ці десятиліття актор з культової молодіжної комедії майже не змінився, тож в певні моменти у кадрі бачиш, як Джим Левенстейн цілує м̶а̶т̶и̶ ̶С̶т̶і̶ф̶л̶е̶р̶а якусь дорослу тітку. Цього разу, на щастя, він майже байдужий до свіжої випічки, бо кіно в нас тут все-таки різдвяне.

Хоча, будемо відверті, фільмом цей псевдосвятковий балаган назвати важко. Режисерка Мері Ламберт за свою багаторічну кар’єру встигла відзначитись у багатьох сферах — від постановки кліпів Мадонни чи Mötley Crüe до екранізацій Стівена Кінга («Кладовище домашніх тварин»).

Поки сюжет пропонує хоч якусь імітацію конфлікту між головними героїнями, стрічка заслуговує на фонове відтворення, щоб веселіше нарізалися салати до святкового столу. Але десь на екваторі хронометражу сценарій остаточно позбавляється найменшого натяку на структурність і становить суцільну кашицю зі слабенько пов’язаних між собою сценок.

Не рятують сумну ситуацію ані суцільно пластикові, по-нетфліксівськи глянцеві декорації, ані намагання пожартувати, ані нотки драматизму, покликані надати глибини сюжету. Особливо дратують метання персонажей-дітей, котрі намагаються з’ясувати, чи існує насправді Санта-Клаус. Апогеєм показового крінжу стає політ на повітряній кулі, коли остання просто не увійде у кадр та начебто змусить дітлахів повірити у справжнє диво.

Фільм — яскравий приклад конвеєрного кіновиробництва для стримінгових сервісів (у цьому випадку Netflix), коли наявність контенту важливіша за його якість. Особливо це відчувається у часи святкових чи передсвяткових відрізків. Тобто, якщо це, наприклад, Геловін, треба присвятити необхідну кількість контенту йому. Те ж стосується і новорічних свят. Перегляди обов’язково назбираються, а от про глядачів нерідко задумуються в останню чергу.

Торішні одноденки з Ліндсі Лохан виглядали цікавіше. Та й важко перейнятися комедією, де найсмішнішим (одним з небагатьох) моментом стає удар з ноги під дих Гізер Грем, який магічним чином пробрався сюди десь з «Сам удома».

У підсумку цьому в усіх сенсах стерильному фільму, окрім адекватного сценарію, дотепних жартів чи хоча б теплої різдвяної атмосфери, ймовірно, ще не вистачає шибеника на зразок Кевіна Маккалістера або ж запашного пирога, якщо вже геть пуститися берега. І навіть тоді це могло б бути добрим сімейним кіном. Просто з якоїсь іншої епохи.