"М'який годинник" Далі. Як за допомогою сиру камамбер художник створив "машину часу"
"М'який годинник" Далі. Як за допомогою сиру камамбер художник створив "машину часу"

"М'який годинник" Далі. Як за допомогою сиру камамбер художник створив "машину часу"

Фокус у своєму арт-розслідуванні повністю розкриє сенс легендарної картини Сальвадора Далі, показавши, що вона, як не парадоксально, пов'язана з їжею.

Найпопулярніша картина Сальвадора Далі — це "М'який годинник" або "Сталість пам'яті" (1931), яка була створена художником у 27 років. Написав він її, коли дивився на сир камамбер, що плавиться під сонцем. Цей м'який сир, що продається круглими "коржиками", нагадує за формою циферблат настінного годинника. Далі пропонує нам "з'їсти" час і не думайте, що це жарт художника-гурмана. Адже зазвичай час нас пожирає. На цьому полотні зображений і "твердий годинник", який нам не по зубах. Але основна ідея полотна: наша уява перемагає лінійний час. Вона наділяє нас владою уявляти себе ким хочеш і де хочеш: у минулому, сьогоденні та майбутньому. В арт-розслідуванні Фокусу ви дізнаєтеся всі відгадки відомого шедевра Далі.

Щоб точніше зрозуміти сенс "М'якого годинника", потрібно розібратися з особистістю його творця — видатного іспанського художника-сюрреаліста Сальвадора Далі (1904-1989), він того вартий, це був рідкісний тип, як не крути. Повне його ім'я звучить так: Сальвадор Феліп Жасінт Далі і Доменек, маркіз де Пуболь — він аристократичної крові. Народився в родині впливового і заможного нотаріуса в Каталонії.

З дитинства не любив дітей

Далі з'явився на світ через три роки після смерті старшого брата — хлопчик, якого теж звали Сальвадор, помер від менінгіту у віці 7 років. Невитрачена батьківська любов обрушилася на майбутнього художника, що зробило його егоїстичним і розпещеним. "У будинку я панував і володарював. Для мене не було нічого неможливого. Батько і мати хіба що не молилися на мене", — відверто говорив художник.

Батькам Далі спала на думку не найкраща думка — сходити з маленьким сином на цвинтар, де спочивав його старший брат. Коли майбутній сюрреаліст прочитав на могилі своє ім'я та прізвище, з ним сталася істерика. Хоча взагалі Далі в дитинстві їх влаштовував регулярно і з різних приводів.

Він мав феноменальну надчутливість і з чотирьох років малював. Чутливість часто викликає страх, постійний страх — фобії. Наприклад, у дитинстві Далі побачив труп птаха, де роїлися мурахи — і вони в нього завжди тепер асоціювалися зі смертю. А мухи йому подобалися (здавалося б!), вони його надихали, Сальвадор називав їх "феями Середземномор'я".

Важливо "Сад земних насолод" Босха. Що зашифровано в картині, де 1000 фігур і десятки любовних ситуацій

Фобії викликають агресію — як захисну реакцію. Агресія плюс егоїзм — такий портрет маленького Далі. Він сам у книжці "Таємне життя Сальвадора Далі" описав випадок, коли знайомого хлопчика зіштовхнув із мосту. Цитуємо: "Мені п'ять років. Гуляю в полі разом із маленьким, біленьким і кучерявим хлопчиком, він молодший за мене й, отже, я за нього відповідаю. Він їде на триколісному велосипеді, а я йду пішки, підштовхуючи його ззаду рукою. Ми проїжджаємо міст, у якого ще не добудовані перила. Озирнувшись і помітивши, що нас ніхто не бачить, я грубо штовхаю дитину в порожнечу. Вона падає з висоти чотири метри на уступи. Потім я біжу додому повідомляти новину. Повні тази крові раз у раз виносять із кімнати, де дитині доведеться лежати в ліжку понад тиждень. З безперервного ходіння взад-вперед і, головне, із сорому, який я відчув удома, я витягую солодку ілюзію", — пише художник у книзі "Таємне життя Сальвадора Далі". Хороший хлопчик! Звичайно, "повні тази крові" — це вже Гічкок.

Або ось пасаж із тієї ж книжки: "У коридорі мені трапилася на очі моя трирічна сестричка, яка мандрувала на четвереньках. Я зупинився, після секундного коливання з усієї сили вдарив її по голові ногою і побіг далі, весь у гарячковій радості від дикої витівки. Але позаду йшов батько і бачив усю сцену. Він тут же наздогнав мене, схопив і замкнув до вечері у себе в кабінеті".

Однак дрібний тиран настільки чудово малював, що вже в 14 років у нього була перша персональна виставка. Коли Сальвадору Далі було 17, померла від раку його мати, цю смерть він сприйняв як імпульс домагатися успіху: "Стукаючи зубами від плачу, я дав клятву, що за будь-яку ціну вирву свою матір із пазурів смерті та обдарую променями світла, що сяятиме навколо мого прославленого імені!"

Незайманий

Далі вступив до Академії мистецтв у Мадриді. У нього закохується талановитий поет, комуніст і відкритий гей — Гарсія Лорка. Далі він теж подобався. Тато Сальвадора, знаючи, що синок потрапить у розпусне богемне середовище, спеціально залишив на його столі розкриту книгу про венеричні захворювання з яскравими ілюстраціями. Це так подіяло на уяву Сальвадора, що він нікому не дозволяв торкатися свого тіла. Тому домагання Лорки — марні. Що не заважало їм писати одне одному палкі листи.

До речі, коли в житті Сальвадора Далі з'явиться муза і продюсерка Гала, вона ж Олена Дьяконова (1894 — 1982), він напише: "Я люблю Галу більше за матір, більше за батька, більше за Пікассо і навіть більше за гроші". Але не до такої міри, щоб цим самим коханням із нею займатися. "Одного разу я пробував секс із жінкою, і це була Гала. Це було переоціненно. Одного разу я пробував секс із чоловіком, і цим чоловіком був знаменитий поет Федеріко Гарсіа Лорка. Це було боляче", — писав Далі. Знову ж таки, "пробував" — зовсім не означає, що ця фізична близькість відбулася. Як і у випадку з Лоркою. Діліть на десять, усе що пише Сальвадор ("тази крові"): він любить перебільшувати.

Сальвадор Далі та Гала

Зрозуміло одне: Далі ні з ким не розділяв статеве життя, крім себе (мається на увазі онанізм). Він і на полотні вивів себе в образі "Великого Мастурбатора", написаного 1929 року — у рік, коли він вступив у Парижі в групу сюрреалістів і одразу зайняв там чільне місце.

"Великий Мастурбатор", Далі Сальвадор, 1929

"Сюрреалізм — це я!"

Спочатку Далі писав в імпресіоністичній манері. Потім він із матір'ю і сестрою приїхав до Парижа, в гості до Пабло Пікассо — висловити землякові повагу. Якийсь період Сальвадор малював кубістичні полотна. Але з 1927 року захопився сюрреалізмом. Маніфест сюрреалізму (перший) поет і теоретик мистецтва Андре Бретон (1896 — 1966) видав 1924 року — так, що це був пік моди. Спираючись на Фрейда з його тлумаченням снів, вченням про підсвідомість і психоаналіз, Бретон проголошує напрямок, що спирається на несвідоме, а не на зовнішній досвід. "Єдине, що мене надихає — слово "свобода". Серед безлічі негараздів, що дісталися нам у спадок, нам була надана і свобода духу. Ми недостатньо нею зловживаємо. Тільки в уяві я здатний уявити собі те, що може трапитися, і цього достатньо, щоб послабити суворі заборони. Однак де ж та межа, за якою уява починає приносити шкоду? Залишається безумство, безумство, безумство..." — пише колишній психолог Бретон: Фрейдом він захопився по роботі.

Андре пропонує по-бунтарськи порушувати всі "буржуазні" норми суспільства: етики, релігії тощо. Повна свобода! Але найбільше цією свободою скористається його молодий колега — Далі.

І ось Далі зобразив себе у фекаліях. "Ви що, копрофаг?", — запитали з подивом його колеги-сюрреалісти. — "Ні, але ви ж самі закликали порушувати всі норми..." — "А-а-а-а..."

Насправді для комуніста Бретона були священні корови. Наприклад, вождь світового пролетаріату. А Далі в картині "Загадка Вільгельма Телля" (1933) зобразив зовсім не швейцарського борця за народну справу, а Леніна з гігантським козирком кепки і величезною сідницею — їх потішно підтримують милиці.

Сальвадор Далі, "Загадка Вільгельма Телля" (1933)

А тут Сальвадор ще почав базікати, що його "надихає жіночна спина Гітлера".

Художника викликали на "партзбори" сюрреалістів. Далі прийшов туди... з градусником у роті, сказавши, що хворий на грип. Бретон зачитав обвинувальний акт. Тут Далі вийняв із рота термометр і оголосив, що температура в нього піднялася до 39 градусів. Потім знову його вставив і став відповідати, не виймаючи термометра, що робило промову змазаною. Усі залилися сміхом.

Андре Бретон і Сальвадор Далі (у центрі) з групою сюрреалістів

Далі ще й бухнувся перед Бретоном на коліна. "Сновидіння, — віщав він, — залишається рушійною силою сюрреалізму, а марення — поетична муза, наділена даром красномовства. Я намалював Леніна і Гітлера, оскільки побачив їх уві сні. Гіпертрофована сідниця Леніна — це не образа, а результат моєї глибокої відданості сюрреалізму. Я істинний сюрреаліст, якого не можуть зупинити цензура і логіка. Або будуть зняті всі табу, або доведеться складати список неблагонадійних осіб, за якими потрібен контроль. Якщо раптом сьогодні вночі, Андре Бретоне, мені насниться, що я займаюся з тобою сексом, то завтра на полотні я зображу наші найефектніші любовні пози в найдрібніших подробицях". Поет витягнув слухавку з рота і скажено вимовив: "Я вам дуже не раджу цього робити, друже". Бретон потрапив у пастки своєї ж ідеології. Бретон більше ніколи не діяв проти Далі публічно. Художник товариський суд перетворив на фарс. Його змусили підписати сміховинний папірець, що він нічого не має проти пролетаріату. Незабаром він нахабно заявить: "Сюрреалізм — це я!". Для обивателів — так і було.

Якщо коротко, то суть новаторського "параноїдально-критичного" методу Далі така: він зображає свої сни, але з граничною, відчутною точністю і абсолютно естетично — з точки зору високих критеріїв мистецтва. Я б зауважив навіть — феноменально красиво.

Додамо: і дуже особисто. Припустімо, Гала зображена з двома відбивними замість погонів — це що означає? Тільки те, що вона любить відбивні.

Гурман із манією величі

Якщо Сальвадор Далі не дозволяв собі сексуальних пристрастей, то яку пристрасть він вважав "безпечною"? Відповідь проста: гастрономічну. Він довгий час і кохання розумів як бажання когось або чогось з'їсти. Бажаючи похвалити архітектуру ар нуво, Далі називав її "їстівною".

"У шість років я хотів стати кухарем, у сім — Наполеоном", — писав він. Обожнював відвідувати ресторани. І навіть опублікував авторську куховарську книжку "Les diners de Gala ("Обіди Гали").

Фото з куховарської книги Сальвадора Далі
Розворот із куховарської книги Сальвадора Далі

Далі обожнював морепродукти й омарів — і придумав скульптуру "Телефон-омар" (1936). Приблизно, як Енді Воргол, який любив суп "Кемпбелл", тому й зробив із нього попікону.

Скульптура Сальвадора Далі "Телефон-омар" (1936)

Та й свої вуса, що стирчать догори, Далі явно відростив "під омара". Ідея, що це "антени для зв'язку з космосом", йому напевно спала на думку пізніше.

Вуса Сальвадора Далі

Думаю, у вас цілком склався яскравий портрет цієї людини. І тепер повернемося до "М'якого годинника".

З'їсти час

Майже всі картини Далі — це "чистий пейзаж", якась ілюстрація з дитинства. У багатьох психологічних і медитативних практиках кажуть, щоб ви відчули себе комфортно — уявіть себе в якомусь місці з дитинства. У мене (до війни) було таке місце: бухта Ласпі в Криму, з видом на мис Айя. А для Далі це — каталонське узбережжя: пляж і мис Креус, яке зображено в "Постійності пам'яті".

Картина "Сталість пам'яті" Сальвадора Далі, Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку

Полотно, за зізнанням художника, було натхненне сиром камамбер. У 1931 році, вже посварившись із батьком (тому набридли витівки сина на кшталт заявок: "Іноді, заради задоволення, я плюю на портрет власної матері"), Далі жив із Галою в Порт-Лігаті. Вони пообідали з друзями, і вся компанія, крім Далі, вирушила в Кадакес у кіно — а художник залишився сидіти за столом, спостерігаючи, як плавиться під сонцем сир камамбер. Коли всі повернулися, картина була готова. "Один раз її побачивши, не забудеш ніколи", — сказала Гала. Це правда. Що в ній такого?

У переважній більшості робіт Далі купа символів, пов'язаних виключно з ним. А тут зображуваний об'єкт — час, але ця "субстанція" стосується всіх.

Камамбер — білий, м'який сир, який продають круглими коржиками, що нагадують циферблат настінного годинника. На полотні й знаходяться троє м'яких годинників.

Камамбер

Але є й один звичайний, металевий, помаранчевий годинник — із кришкою. Його гризуть мурахи — за Далі, вісники смерті. Цей годинник уособлює лінійний час, який нікого не щадить.

Дальній м'який годинник висить на засохлій оливі на тлі пейзажу дитинства — це все символізує минуле художника.

Другий годинник лежить на прямокутній фігурі — це сьогодення. На ньому сидить муха, яка "надихає" Далі. Правильна геометрична фігура уособлює силу розрахунку, порядок, розум, гармонію, естетику, безпосередньо пов'язану з математикою. Свої абсурдні й химерні образи зі снів художник потім цілком усвідомлено і гармонійно зображував на полотнах і композиційно бездоганно розташовував на полотні. Не причепишся. Інша річ, що в них душевності не вистачає, але це зрозуміло, чому: з вищевикладеного. До речі, в одному київському кафе на стінах висять репродукції картин Далі: поки там не "накатиш" грам 150 — сидіти незатишно.

Третій м'який годинник лежить на обличчі того самого Великого Мастурбатора, чи то пак — самого Далі: із заплющеними очима, він бачить сни. Цей годинник символізує майбутнє, яке часто приходить до нас саме у снах — особливо у віщих.

Важливо "Поцілунок" Клімта. У чому тріумф і трагедія знаменитих коханців, зображених на культовій картині

Але що стосується конкретно Сальвадора Далі, то від інформації, яку він отримує у сновидіннях (у нього були свої методики, як це все запам'ятати) залежить якість його майбутніх полотен.

Далі придумав м'який годинник, дивлячись на "кругляк" камамбера, що плавиться. У картині закладена і ця метафора: художник нам пропонує "з'їсти" час у такому вигляді. Адже лінійний час нас сам пожирає, як Хронос — своїх дітей, а тут — ми йому відповімо сторицею.

Справді, там, де панує наша уява — чи то в минулому, чи то в сьогоденні, чи то в майбутньому — лінійного часу не існує. Можна згадати якийсь епізод із дитинства — і тобі знову 10 років. Досить помріяти — ти вже десь далеко у своїх мріях. А якщо ти сильно захоплений чимось у сьогоденні — час для тебе теж зникає.

Ось чому ця картині так діє на більшість людей: тут уява перемагає час, ми його "з'їдаємо" за допомогою наших мрій.

До речі, деякі кулінари пропонують здійснити такий акт поїдання часу на практиці: у вигляді піци під назвою "Годинник Сальвадора Далі". Ідея не без дотепності.

Піца "Годинник Сальвадора Далі"
Джерело матеріала
loader