Чим займаються та що читають військовополонені РФ? Репортаж із найбільшого табору

Журналіст «Главкома» побував у найбільшому таборі для російських військовополонених на заході України. Об’єкт розміщений на базі однієї з колишніх колоній, а кількість і регулярність прибуття таких авто змінюється пропорційно подіям на лінії фронту. Про це йдеться в матеріалі «Главкома» «Обличчя ворога. Розмови віч-на-віч».

Російських військовополонених можна поділити у таборі на три види. Колишні «вагнерівці», яких залишилося небагато, «громадяни» ОРДЛО, які називають себе етнічними росіянами і повторюють пропагандистські наративи та звичайні російські загарбники. Зокрема, остання категорія – завербовані в’язні і добровольці, яких підкупили грошовими виплатами та пільгами.

Процес прийому росіян досить простий – зміна одягу, ванно-гігієнічні процедури, після яких ув’язнений потрапляє до двотижневого карантинного ізолятора. Існують ізолятори для командирів і рядових солдатів. Є окреме приміщення для ув’язнених жінок, але за весь час повномасштабної війни у ньому утримувалась лише одна військовополонена, яку вже обміняли.

Командирів Росія намагається виміняти у першу чергу. Інформація про загальну кількість ув’язнених працівниками табору не розголошується, за словами полонених окупантів, у таборі близько 400-500 осіб.

Типовий ранок для російських військовополонених починається о шостій, коли лунає Гімн України. Відбій – о десятій вечора. Робочий день триває вісім годин, де полонені загарбники куховарять, плетуть меблі, склеюють пакети, проводять зварювальні роботи, пораються на городі тощо. Умови праці російських військовополонених в Україні не дуже скидаються на тюремні. Під час повітряної тривоги усіх відводять у бомбосховище.

Крім роботи полонені окупанти мають час на дозвілля, зокрема на візити до бібліотеки. Серед найбільш популярних книжок не тільки російська класика і детективи Дар’ї Донцової, а й підручники з історії України. Альтернатива бібліотеці – телевізор, де можна подивитися новини. Неділя – вихідний, дозволяється грати у футбол (навіть проводяться міні-турніри) і займатися на турніках.

Також у таборі працює магазин. Найбільш популярні товари – цигарки та цукерки.

Україна щомісячно витрачає по 10 тис. грн на утримання одного полоненого, але гроші на цей магазин вони заробляють самостійно. За день роботи кожен ув’язнений отримує 10 гривень – таку суму було визначено Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року.

Крім того, у кожного полоненого є можливість раз на один-два тижні подзвонити додому, звідки рідні й дізнаються про те, що їхній родич в полоні. Щоправда, по той бік не завжди беруть слухавку і тоді полоненим доводиться чекати ще два тижні.

У таборі «Захід 1», створеному на базі Миколаївської виправної колонії (№50) в селі Заклад Стрийського району військовополонених росіян утримують в розкішних умовах.

До слова, у таборі для військовополонених є кімната для дозвілля, їдальня з триразовим харчуванням, душ, бібліотека, спортивний майданчик та шпиталь.