Люди Майдану, ч. 3: добірка унікальних світлин американського митця про тривожні дні Революції Гідності

"Телеграф" продовжує публікацію знімків Сергія Мельникофф, a.k.a. MFF, про тривожні, але повні очікування добрих змін дні Революції Гідності.

Дві попередні публікації світлин з Майдану, виконаних Сергієм, вже довели, що це найкращий в історії України фотографічний літопис про український народ. Не дарма до імені американського фотографа додають слова "відомий" — за його повне пригод, суперцікаве життя у 153 країнах світу — та "чудовий", коли пишуть про його творчий талант.

Добірку спогадів майданівців робили Тетяна Александрова і Геннадій Корольов, у рамках діяльності Міжнародного благодійного фонду "Душа України". І слід сказати, що прекрасні світлини Сергія Мельникофф втратили б половину від свого впливу на глядача, якби не ці слова учасників Майдану.

Початок галереї дивіться тут.

– Рома, я там борщ зварила.

– Уррраааа!!!

– Так ось, оте, що в маленькій каструльці, це тобі, а те, що у двох великих каструлях – це не чіпай, це на Майдан.

– А в чому різниця?

– Ну, тобі – з яловичиною.

– А їм?

– А їм – з яловичиною, бараниною, свининою і квасолею.

"І нехай на Майдані луплять снайпери, ми, гади такі, все одно припремося, медикаментів принесемо, камінчики збиратимемо, оглядаючи дахи – чи не сидить там хто з гвинтівкою, але камінчики складати не перестанемо. Це, напевно, тому що ми такі жахливо хитрі та думаємо тільки про особисту вигоду…"

"Коли цих студентиків розігнали, пам’ятаєте збір на Михайлівській площі? Ось я йшла і думала: "Сама я, звичайно, піду, постою там, на самоті, як дурна. Ну, ще може пару сотень людей буде, таких же притрушених. Бо нам, українцям, це даром не здалося. "Наша хата скраю" – національне прислів’я сенсу життя. Притрушених зібралося понад 40 тисяч. Ніхто їх не кликав, не збирав, ніхто не говорив – де, коли й у скільки. Ми ошелешено дивилися один на одного і радісно думали: "Так я не один такий, виявляється!" (Олександра Ковальова).

"Ми якось не помітили цього вирішального кроку у формуванні національної самосвідомості. Тепер ми самі, а не сторонні, формуємо нашу ідентичність. Ви, звичайно, можете висловити свою точку зору щодо хохлів. Ми, звичайно, вислухаємо і ввічливо покиваємо головою. Але доводити нічого не будемо, тому що нам більше не потрібно нічого доводити. Ми нарешті приймаємо себе такими, якими ми є" (Олександра Ковальова).

"Пам’ятаю, як мама переживала. Я сказав: "Самі виховали патріота – самі винні". Батьки перехрестили та відпустили".

"Там, попереду, страх неначе притупляється. Спочатку страшно, а потім дивишся на сміливців поруч, і він частково вивітрюється. Страх в уяві грає далеко від небезпеки, а поруч – починають грати інші емоції, настрої та інстинкти".

"Після суду нас відправили до в’язниці. В’язниця мені сподобалася. Конвой там відразу нас привітав: "Слава Україні!" Ідеш по тюрмі, кричиш: "Слава Україні!", а з кожної камери відповідь: "Героям слава!" Печатка майданівця – тебе ніхто не чіпає. Мало того, ще й поважають" (Сергій Макар).

"Це люди, з якими я стояв на барикадах по 18 годин.

Це люди, з якими я ходив у розвідку.

Це люди, які воювали зі мною за правду.

Це люди, яких я рятував, і які мене рятували…"

"Думаю, для багатьох ці думки, відчуття будуть співзвучними… Так багато і так мало вас було, тих простих людей, які просто розносили молоко, просто передавали камені розібраної бруківки, нарізали бутерброди, носили продукти, або навіть просто їхали туди та стояли, долаючи свій страх у важкі дні бою за Майдан. Але насправді ви не "просто" – ви кожен зробили свій маленький подвиг і ви все створювали історію".

"Я буду пам’ятати цей день до кінця життя… Я буду пам’ятати ухання гранат, що розриваються під Консерваторією…"

"Я буду пам’ятати хлопчика, який зайшов в автобус. Хлопчика з прекрасним чистим обличчям. І величезним похідним рюкзаком. З кишеньки якого стирчала парасолька. Який бреше мамі через телефон, що він тільки до головної площі та відразу назад. Так-так, тільки до площі, а парасолька так… ну, подумаєш, парасолька… У безсніжному лютому… Зате з водометом у гори на Інститутській… Щоразу, згадуючи цю парасольку, я плачу…" (Любов Чуйко).

"Я назавжди запам’ятаю запах страху, який не змивався ані милом, ані шампунем, ані ними обома разом. Я вже стерла на собі всю шкіру, а він все не змивався і не змивався…"

"Цей день назавжди стане днем, в який мені не вдалося зберегти обличчя… Просуваючись все ближче до передової, я голосно, негарно та абсолютно чи то по-бабськи, чи то по-звіриному вила. Це було дуже некрасиво і соромно… Але я прощаю собі цю втрату. Не пробачила б, якби, утримуючи покерфейс, звідти втекла. Але я йшла. Йшла і вила. Вила, але йшла. Туди, де було потрібно те, що у мене було…" (Любов Чуйко).

"Народне віче"

Міжнародний благодійний фонд "Душа України" виставляє на доброчинний продаж одну з найзначніших робіт, що розкриває українську душу в дні Революції Гідності. Легендарний американський фотомитець Сергій Мельникофф, a.k.a. MFF, зробив цю панорамну світлину з даху готелю "Україна" 8 грудня 2013 року. У цей день на Майдані зібралося близько мільйона людей.

Якщо вам необхідно зробити пам'ятний та максимально патріотичний подарунок, то це є найкращий вибір.

Усі гроші автор жертвує через фонд "Душа України" на будівництво Реабілітаційного центру в Албанії для українських дітей, які втратили кінцівки внаслідок війни.

Переглянути фрагмент світлини у великій якості (у десятиразовому стиску).

"Народне віче"

Друк на полотні, зарамленому в білий із золотом багет.

Розміри світлини: 30 х 120 см.

Вартість 20 000 грн.

Друк на акриловому склі завтовшки 8 мм.

Розміри світлини: 30 х 120 см.

Вартість 40 000 грн.

Авторський сертифікат автентичності, виконаний лазерним гравіюванням на нержавіючій металевій пластині формату А4, яка закріплена на полірованій дошці з бука.

Вартість: 5000 грн.

Замовлення світлини "Народне віче" надсилати сюди: [email protected]