У реабілітаційному Центрі Незламні бійця батальйону Вовки Да Вінчі Василя Гриценка знають всі – і лікарі, і медперсонал, і пацієнти.
Він втратив ногу під Куп’янськом, але, попри дуже високу ампутацію, вперто і цілеспрямовано відновлюється.
Дивує спеціалістів із реабілітації та підписників у соцмережах
Тричі на день пацієнт займається з фізичним терапевтом. Не пропускає жодного заняття і просить тренувати його ще й додатково.
Василю знадобилося лише три дні, щоб встати з візка, на якому пересувався після ампутації.
Мужній воїн не просто піднявся, опанував координацію, а й, на превеликий подив медперсоналу, впевнено стоячи на одній нозі, щодня боксував у реабілітаційній залі.
29-річний воїн Василь Гриценко із селища Іванків, що на Київщині. Він – один із засновників молодіжного патріотичного руху Гонор.
Щойно почалася велика війна і ворог ступив на київську землю, Василь разом із іншими активістами руху одразу долучилися до захисту країни.
Згодом вони стали бійцями однойменної штурмової роти у складі батальйону Вовки Да Вінчі, що нині носить ім’я загиблого комбата Дмитра Коцюбайла.
Разом із “вовками” Василь за понад рік пройшов майже всю лінію фронту. Поранення отримав під Куп’янськом у липні 2023 року. Під час штурму позиції ворога хлопці потрапили у засідку.
Зав’язався щільний і тривалий бій. Василю куля потрапила в ліву ногу. Наші бійці довго тримали кругову оборону і через це не змогли вчасно евакуювати пораненого.
Гриценко пробув із накладеним турнікетом 3,5 години. Це критично довго.
Евакуювала Василя керівниця медичної служби Аліна Михайлова.
– Коли я побачив Аліну, зрозумів, що мені точно врятують життя, – розповідає Василь.
Дорогою до стабпункту Аліна з екіпажем влили Василю пів літра крові.
Йому змогли врятувати життя. Утім ногу харківські лікарі все ж мусили ампутувати.
У Львові, у Центрі Незламні Василь отримав постійний протез та опанував ходьбу. Своїми блискавичними успіхами дивує спеціалістів із реабілітації та підписників у соцмережах.
Але найголовніше, його досягнення мотивують інших воїнів з ампутаціями.
Нині Гриценко мріє взяти сина за руку та піднятися з ним сходами. За такого високого рівня ампутації ця задача здається нездійсненною. Але не тоді, коли мова йде про Василя.
Зараз він разом із протезистами шукає нові технологічні рішення для максимальної функціональності своєї штучної кінцівки.
За словами Аліни Михайлової, Василь – це і є живе свідчення волі, витривалості та загартованості українців.
Джерело і фото: