"Хімічний відбиток кохання": вчені з'ясували, який гормон підтримує стосунки

Людський мозок унікально реагує на кожну людину. Вчені вважають, що виявили біологічну ознаку бажання. Вона допомагає пояснити, чому з одними людьми хочеться бути більше, ніж з іншими.

Дослідження робили в Університеті Колорадо. Піддослідними стали лугові полівки — одні з небагатьох (3-5%) ссавців, які утворюють моногамні пари. Як і люди вони утворюють родини, виховують разом дітей та навіть відчувають сум при втраті партнера.

Доцент кафедри поведінкової нейронауки в CU Boulder та співавторка дослідження Зої Дональдсон розповіла, що нейромедіатор дофамін (який також відповідає за тягу до солодкого) відіграє вирішальну роль у підтримці любові: "Це дослідження показує, що деякі люди залишають унікальний хімічний відбиток у нашому мозку, який спонукає нас підтримувати ці зв’язки з часом".

В реальному часі вчені використовували найсучаснішу технологію нейровізуалізації та вимірювали активність в мозку тварин і виявили яскраві викиди дофаміну, коли полівка намагалась через перешкоди, такі як важіль для відкриття дверей або паркан, дістатися свого коханого. У людей схожа дія в мозку відбувається при триманні партнера за руку.

На випадкову полівку мозок піддослідних так не реагував. "Це свідчить про те, що дофамін не тільки дійсно важливий для того, щоб спонукати нас шукати партнера, але насправді більше дофаміну проходить через наш центр винагороди, коли ми з нашим партнером, ніж коли ми з незнайомою людиною", — розповіла співавторка дослідження, аспірантка Енн Пірс.

Також вдалося з'ясувати, що характерний сплеск дофаміну при виді коханого зникає, якщо полівки були роз'єднані тривалий період. Завдяки цьому можна припустити, що мозок має внутрішній механізм захисту від нескінченного нерозділеного кохання, вважають вчені.