Вчені виявили, що гігантська акула-мегалодон була стрункішою, ніж вважалося раніше

Гігантська акула-мегалодон - доісторична істота, яку часто зображують жахливим хижаком у фільмах та книгах. Але останні дослідження виявили нові подробиці щодо її зовнішнього вигляду, стверджуючи, що ця істота можливо, була стрункішою та тендітнішою, ніж вважалося раніше.

Як пише Newsweek, гігантська акула, яка є родичем сучасної великої білої акули, жила приблизно від 15 до 3,6 мільйонів років тому. Попередні дослідження вказували на те, що її довжина сягала 15-20 метрів, і багато художників зображували широких та міцних істот, які виглядали як гігантська версія великої білої акули.

"Однак нове дослідження, опубліковане в журналі Palaeontologia Electronica, показало, що його тіло насправді було більш витягнутим. Дослідники прийшли до такого висновку, вивчаючи набір викопних хребців мегалодона та відмінності в їхній передбачуваній довжині тіла", - йдеться у статті.

Порівнюючи скам'янілості хребців мегалодона з хребцями його родичів, які живуть сьогодні, вчені виявили розбіжність між двома раніше опублікованими довжинами для одного і того ж зразка мегалодона.

Зазначається, що це нове дослідження показало, що форма тіла мегалодона, ймовірно, була більш витягнутою, ніж у великої білої акули.

Це не означає, що стародавня істота була менш страшною. Дослідники все ще вважають, що це один з найбільших морських хижаків, які коли-небудь жили. Але ці знахідки дозволять вченим зрозуміти більше про хижака, і, в свою чергу, про те, як він впливав на навколишні океани та морські екосистеми.

Зокрема, якщо мегалодон мав довше тіло, це також означає, що у нього був довший травний канал, повідомляється в дослідженні. Це могло означати, що цим хижакам не потрібно було харчуватися так регулярно, як вважалося раніше.

"Завдяки підвищеній здатності перетравлювати їжу, вони могли довше існувати без необхідності полювати. Це означає менший тиск хижаків на інших морських істот", - зазначають дослідники.

Вчені не можуть точно встановити, що стало причиною вимирання цих хижаків 6 мільйонів років тому, але вважають, що певну роль у цьому відіграли кліматичні зміни. Коли води стали прохолоднішими, величезна тварина, можливо, не змогла підтримувати температуру свого тіла. Одним із факторів також могла бути поява великої білої акули, яка, можливо, була більш спритною, що робило її ще кращим хижаком, ніж мегалодон. Тож конкуренція за їжу могла стати основним фактором його загибелі.

Раніше науковці виявили новий доісторичний вид котів, який жив на території сучасної Іспанії близько 15,5 млн років тому. Аналізуючи частини кісток нижньої щелепи доісторичних котячих, дослідники дійшли висновку, що цей вид міг полювати на "більшу здобич", ніж сучасні коти. На думку дослідників, це відкриття розширює розуміння різноманітності та еволюції котів у цей період доісторичної Європи.