"Голда". Як фільм про Війну Судного дня вчить не втрачати самовладання під час ворожого вторгнення

Фільм про прем'єр-мінітерку Ізраїлю Голду Меїр (1898—1978) вражає не тільки художньою якістю, а й несподіваними збігами. У картині показана Війна Судного дня, яка почалася з атаки на Ізраїль Єгипту й Сирії 6 жовтня 1973 року. Стрічка "Голда" вийшла у світовий прокат наприкінці літа – на початку осені, а 7 жовтня 2023 року бойовики ХАМАСу напали на Ізраїль. Ізраїль не очікував на вторгнення, але приблизно так само, судячи з фільму, сталося й на початку Війни Судного дня 30 років тому.

Воєнні реалії змушують українських глядачів гостро сприймати те, що відбувається на екрані. А образ Голди Меїр, створений Гелен Міррен, показує її тією самою залізною леді Ізраїлю, завдяки якій Ізраїль вийшов із давньої війни переможцем, хоч і з великими втратами.

Британці Гелен Міррен вдалося чудово зіграти легендарну ізраїльську прем'єрку (яка, як відомо, народилася в Києві, де жила до восьми років). Імовірно, Міррен знадобився досвід виконання ролей правительок, на кшталт створення образу королеви Єлизавети II в стрічці "Королева" (2006) — ця робота акторки була відзначена "Оскаром".

Тільки тут прем'єр-міністерка не носить пишного вбрання, навпаки, Голда одягнена скромно, що не скасовує відчуття величі персонажа. Попри вік і онкологічне захворювання, вражають її дотепність і фантастично швидка реакція.

Лікар наполягає на процедурах, прем'єрка не погоджується.

Лікар:

— Ви мені докучаєте.

— А ви мені.

Розмова Голди Меїр із помічником на тлі збільшення напруженості в арабо-ізраїльських відносинах.

— Що говорить ваша інтуїція?

— Не ваша справа (пауза). Але щось наближається.

У картині йдеться про те, що непідготовленість Ізраїлю до нападу була пов'язана з тим, що "прослушка", яку впровадили в противника, себе не виправдало. Показана істерика військового керівництва, того ж міністра оборони Ізраїлю Моше Даяна. Але в цьому подієвому вихорі Голда, яка безперервно курить, зберігає спартанський спокій. Хоча ізраїльський режисер Гай Наттів демонструє, наскільки непросто було їй зберігати цю твердість духу. І навіть жартувати. Після першої повітряної тривоги Голда Меїр повідомила міністрам під час засідання: "Не хвилюйтеся — я залишаюся під дахом. А ви розходьтеся по міністерствах і дійте згідно з отриманими інструкціями".

А ось, наприклад, розмова з тим же Моше Даяном про поточну військову ситуацію.

Голда:

— Могло бути й гірше.

— Куди вже гірше.

— Тобі б ми мої ноги.

Моше сміється, а камера показує великий план гладких ніг Голди, у якої "агресивна лімфома". І водночас Меїр не зменшила кількість чашок кави і сигарет. У стрічці вражає красива метафора: хмари диму сигарети Голди поступово стають димом на полі бою.

Вона навіть пожартувала на прямих переговорах зі своїми головним противником — президентом Єгипту Анваром Садатом: "Ви можете називати мене старенькою, але ще хочу дожити до того дня, коли між представниками наших країн буде офіційно укладено мир". І Садат не витримав, засміявся репліці "про стареньку". Тобто в найнапруженішій зупинці Голда Меїр виявляється внутрішньо вільнішою за своїх опонентів.

Від робочого кабінету — до ванної

У стрічці є майже містичний епізод, завдяки якому не сталося падіння Ізраїлю. Військовий офіцер доповідає Голді: "Єгипетські танки прорвали укріплення, а потім чомусь зупинилися й не пішли далі. Бензин скінчився чи не було наказу? Але, отримавши перепочинок, ми зібралися із силами". Що сталося, ми так і не дізналися, але на війні все вирішують години.

Прем'єрка показана і як досвідчений політичний тактик і стратег, але водночас ми її бачимо буквально в інтимній обстановці, наприклад, як у ванній її купає помічниця. І величі в прем'єрки від таких сцен не зменшується. Навпаки, глядач по максимуму зливається з головною героїнею — ми навіть відчуваємо, як вона важко ходить, кожен її крок.

Уся палітра емоцій відбивається на обличчі Гелен Міррен: за допомогою крупних планів передається кожне хвилювання героїні та навіть хід її думок — це вищий акторський пілотаж.

До того ж деякі рішення Голда ухвалює як жінка, серцем. 400 солдатів потрапили в оточення. Вона наполягала на тому, щоб їх витягнути, попри величезні військові ризики: "Треба врятувати хлопчаків". Це виявилося не найвдалішим рішенням: героїня довго вмивала обличчя в туалеті, і на її обличчі читалася справжня скорбота.

Борщ для Кіссінджера

Українськими глядачами, які живуть в умовах російсько-української війни, те, що відбувається на екрані, сприймається особливо гостро. У постаті Голди Меїр у стрічці воєдино злита людина та політик: головна героїня вміло зачіпає різні струни душі у своїх опонентів.

Один із "рятівних" для Ізраїлю епізодів показано без жодних містичних чудес: ізраїльтяни завдали удару по арабському танковому угрупованню за допомогою "фантомів", отриманих від США. А Єгипту, за фільмом, допомагав СРСР. "Фантоми" Ізраїль отримав за протекцією Держсекретаря Генрі Кіссінджера. Аргумент Голди, що хитнув шальки терезів у бік негайної військової американської допомоги, був таким: "Якщо араби переможуть нас радянською зброєю, як це сприйме Захід?".

Але коли становище почне змінюватися на користь Ізраїлю та Кіссінджер вимагатиме припинення вогню, Меїр знову проявить свій характер, щоб укладати мир на набагато вигідніших умовах.

А одним з "аргументів" з її боку було пригощання Кіссінджера на кухні борщем перед важливою розмовою: все в Голди схоплено. Тим паче тоді, 1973 року, Генрі не був бажаним гостем у різних країнах, куди він їздив, щоб зам'яти наслідки вотергейтського скандалу, що призвів до відставки його шефа — президента Річарда Ніксона 1974 року: у фільмі Кіссінджер згадує цей скандал із гіркотою. Тож "борщове хлібосольство" Голди, звісно, було сприйнято з вдячністю.

"Голда" — чудова картина про воєнні події з приголомшливою у своїй простоті й переконливості грою Гелен Міррен. Додатковий бонус: тонкий і драматичний байопік зроблений у стрімкій динаміці бойовика, що фільму пішло на користь.