Як я став трампістом та перестав боятися Четвертої світової

Текст уже на Patreon та Buymeacoffee. Welcome!

Отже… Те, що негаразди за підсумком дістануться Сполучених Штатів Америки, це було питання часу. Спочатку загорівся Ізраїль, потім місцями попукав Ін на своїй північній жилплощі. Венесуела, Ємен із хуситами, перманентно в Китаю зачухалась тайванська короста. І ось справа дійшла до самих США.

Якщо вам ліньки читати далі, одразу скажу по суті: нічого не буде, а США будуть.

Перед поличками

Демократи дадуть задній хід, дозволять губернаторам південних штатів пресувати нелегалів у гомеопатичних дозах. Ті погодяться. Загалом, усе зійде нанівець – і закон із порядком підуть до найближчого бару святкувати перемогу.

Чи важливо це для нас? Цей весь політичний футбол напередодні виборів президента США коштуватиме нам дорого. І вже коштує. Наскільки? Настільки, наскільки цінним є життя нашого солдата. Бо серйозних зрушень у військовій допомозі від США, на жаль, нам не бачити до вересня цього року. Але це погляд із сьогодення. Статися може все, зокрема й інсульт-привіт у старенького Байдена.

Розклад розуміють решта наших партнерів. Наприклад, Франція планує втричі збільшити обсяг постачання озброєнь – і таки збільшує! Лише трохи ліваків поганяє (арешти фермерів уже почалися). Німеччина старається. Польща – ось, завод для випуску снарядів добудувала. Загалом, уже якось перезимуємо.

Події в США лише здаються страшним Армагеддоном. А фактично маємо душевне побачення доволі старих сил перед виборами. І, на жаль, тут ми граємо роль весільного генерала.

Кандидати від різних партій будуть клястись мамою, останнім доларом у кишені, що для них немає нічого святішого, ніж «мир у всьому світі» й «найурочистіша перемога справедливості». А якщо так – дракон повинен умерти. На посаді головного дракона з вищипаними крилами, як і раніше, перебуває Росія. Китай значиться в другорядних драконах і в принципі договороспроможних. Це на думку демократів. А респам не подобаються обидва дракони.

Отже, США вистоять (уже про кого турбуватися, ага). Допомога буде. Або велика (якщо переможуть республіканці), чи така, як була (це якщо деми). Тут уже без ілюзій.

Не «братній» народ, а максимум «троюрідний».

А тепер усе те ж саме, тільки по поличках. У США, як усі ми знаємо, є дві партії – демократи та республіканці. Історія кохання – а інакше й не назвеш – у демів із РФ почалася ще в далекі овальні Клінтонівські часи. Саме тоді родина Клінтонів випадково обзавелася кількома концесіями в РФії.

Трохи не за планом, правда? Чомусь незручні моменти прийнято нагадувати лише республіканцям. А треба і тим, і тим.

Ху ар деми?

А демократи – це, як би вам пом'якше приклад навести… Це таке «Велике будівництво» по-американськи. З рідним американським колоритом і лівацьким (читай – соціалістичним) підходом. Деми в США вже не демократи у чистому вигляді, це вже колективний соціал-демократ виріс.

Візьмемо трьох останніх президента від Демпартії: Клінтона, Обаму, Байдена.

Клінтон, який «Блін», був одним із найкращих друзів покійного Єльцина, з усіма наслідками. Саме він на побутовому рівні здружив американський капітал із російською воєнкою та газовими родовищами. Дружили міцно. Практично впритул: вистачало нафти і газу з відрахуванням різних ніштяків у Фонд Клінтона. Жити можна. А головне, що це ж абсолютно не протизаконно. Ну, окрім моральних моментів.

При Буші спроба РФ узяти під контроль Грузію розбилася об позицію самого Буша. А точніше, об шостий американський флот, який став піднімати якір, щоби подивитися на конфлікт із більш вигідного для стрілянини місця.

Обама після цього прибрав із Європи системи ПРО. Вгадайте, кому це було вигідно. Причому на одному саміті дядько Барак, спілкуючись із Медведєвим, сказав: зараз нічого зробити не може, оскільки триває передвиборча кампанія. А ось коли виграє – одразу виконає обіцянку щодо систем ПРО із Європи. Мовляв, так Володі й передайте. So tell Volodya I will do what I promised.

Угу, Володі, бл*дь. Звідки знаємо? Так Барак сам забув мікрофон вимкнути, коли з Медведєвим про це шепотів. Зрада? Скандал? Імпічмент? Здав інтереси США? Зовсім ні. Навпаки, Нобелівська премія миру та диплом про завершення президентських повноважень на другому терміні. А хрінові лише республіканці, як інакше.

До речі, містер Обама ще на посаді сенатора опікувався процесом роззброєння України. Оскільки Росію роззброювати ніхто особливо не давав – узявся роззброювати те, що можна було роззброїти легко. Тобто нас. Популізм у чистому вигляді.

Ви знаєте, чому ми це постимо.

2005 року він навіть приїжджав до Донецька. Проїхався заводами, де утилізували снаряди та ракети ППО. Згодом за такі дії Нобелівський комітет виписав Бараку премію за мир у всьому світі.

Хороша премія, адже надовго спрацювало. Чи не дуже?

Як Трамп руйнує НАТО

Почнемо з того, що Дональд Трамп – справді неприємна людина. І досить слизька. Як мінімум, у плані налагодження комунікації це не той персонаж, із яким хотілося б сходити в розвідку.

Але якого біса він «руйнує НАТО», алло? Бути мудаком і руйнувати Альянс – не одне й те саме.

Слідкуйте, що робить Трамп (тільки благаю, стежте не за заголовками в наших офігезних ЗМІ). Людина цілком законно запитує: «Якого дива ми повинні скидатися грошима найбільше? Це наша безпека, спільна! Хлопці, скиньтесь нарівні з усіма і будуйте бази, склади наповнюйте технікою і боєприпасами». Це якщо узагальнити й додати лайку для кольориту.

НАТО зруйнує чесне відпрацювання військових бюджетів? НАТО впаде від хоча б однієї нової бази? Щойно на складі замість дохлих мишей заводяться снаряди, НАТО екстрено збирається і саме себе розпускає? Якщо ні, то якого чорта тут говорити про спробу знищити Альянс?

На студентських гулянках теж хтось норовить не скинутися і набухатись на халяву. Мабуть, коли йому замість горілки наливають газоване ніх*я – це руйнує гулянку.

Моя рекомендація – читайте класику, там усе написано. Тобто дивіться. Мене вже дістали коментарі людей, які прочитали новини та не бачили оригінал. Як мінімум, якщо хочете критикувати Трампа – не біда, англійську зараз знають усі. Тоді вам треба його слухати. В оригіналі та без нарізки. Тоді й дізнаєтесь, марення якесь він несе чи ні.

У нас поширена думка, що тільки за Трампа ми почали отримувати зброю. Частково маю вас засмутити. Трамп, звичайно, – молодець хоча б тому, що не став відтягувати таке рішення – як, наприклад, це часто робить Байден. Питання з передачею «джавелінів» було вже вирішене. І почали його вирішувати ще за Обами. Трамп не став гальмувати, за що подяка йому.

CNN? А ми вже переклали.

Дональд, звісно, не подарунок. Він шоумен і політичний рестлер, людина груба, але досить послідовна в усьому. Як його топлять деми, тут треба ще всьому світу вчитися. За розмову із Зеленським щодо прокурора та сина Байдена йому вліпили процедуру імпічменту, а Обамі за серйозніші провали – премію миру. Різниця помітна.

Пункт, де я хвалю Байдена

Старий Джо – навіть за американськими мірками, ветеран усіх можливих та неможливих політичних воєн. Людина має талант говорити так, щоб об її фразу ламався навіть штучний інтелект. Ті, хто вже намагався перекладати промови Байдена, зрозуміють: його набір слів можна трактувати по-різному. Іноді вони й у цілу ідею не складаються.

Тож звичним став додатковий раунд. Після виступу Байдена виходив або Блінкен, або Салліван. Кому за жеребом випало, той і перекладав промову нормальною англійською.

Приклад акробатичних етюдів Байдена – як легально (це важливо) відтягнути і дати те, що має мінімальну перевагу у війні. «Абрамси», наприклад. Або як гарно вручити старі замість нових. Так, ми «Абрамси» отримали – на жаль, десяток і старих. На відміну від «Леопардів» та «Челленджерів».

Слідкуйте за руками.

– Окей! Будуть «Абрамси», все я підписав. Але за рік, бо їх ще треба зробити. Старі вам не даватимемо, вони зовсім погані.

Минає кілька місяців.

– Будуть у вас нові танки, сучасні та класні!

Минуло дев'ять місяців.

– Ось вам «Абрамси»! Так, старі, бо нові зробити не встигаємо. Існують свої контракти. На жаль, вони не мають нових прицілів. Ну а що ж ви хотіли? Танки старі, зі зберігання. Двадцять п'ять років стояли. І тут іще, кгхм… Дамо їх не стільки, скільки обіцяли. Є ось стільки, трохи більше десяти. Прошу зафіксувати: обіцянку я виконав!

Ось і маємо подачки по чайній ложці. Байден задоволений і Салліван тре руки. Але погані ж, звісно, лише республіканці.

Тому що є одна теза, що лунає з кожної праски. «Трамп закликав республіканців зірвати угоду щодо безпеки кордонів та допомоги Україні!». Фраза популярна. Всякі Цаплієнки її розносять із надзвуковою швидкістю. Мовляв, «Он який Трамп, нічого святого!».

Хочу заспокоїти. Ті, хто поширював, замість оригіналу читали Цаплієнка. Я вже не в тому віці, щоб читати Цаплієнка без брому, тому все ж таки вирішив послухати заяву Трампа в оригіналі.

Смію засмутити, там узагалі про інше. Він вимагає не виконувати поточну угоду, допоки американці точно не визначаться з мігрантами та допомогою Україні. По суті, він хоче велику стіну від мігрантів та чітко виражену допомогу Україні, а не по чайній ложці. Але голосувати мають усе пакетно.

Я так зрозумів, що зрештою хрінові все одно республіканці. Як і зазвичай.

Пакет у пакеті: як голосує Конгрес США

Це давня тема. Парламентарі змушені голосувати за закони пакетно. Фішку вигадали давно: ухвалюючи один добрий закон для себе, деми ухвалювали і непоганий закон для своїх опонентів.

Ось є закон (точніше, зв'язка) про допомогу Україні від демократів. Деми шляхом інтриг та зняття проукраїнського спікера палати проштовхнули закон про спрощення міграційної політики. «Типу всім велком!». Республіканці, перебуваючи при пам'яті і не плутаючи береги, голосувати за це не будуть. Але в пакеті є і закон про допомогу Україні. Ось і стало все на паузу.

Повторюю, республіканці не проти, просто вони не хочуть переживати такий кидок від суперників. Натякають: фіг ми за таке проголосуємо. Демократи відповідають – ну й не голосуйте, тоді Україна без допомоги посидить.

Як ви вже зрозуміли, кепські лише республіканці. Жодним чином не шантаж, ні-ні. В жодному разі.

Тобто протистояння демократів із республіканцями зараз настільки гостре, що в хід іде практично все. А перед виборами – абсолютно все. І, як ви могли здогадатися, вибори вже незабаром.

Хто кому легальний нелегал

У чому цимес нелегалів? Це головний локомотив демів. Оскільки останнім часом партія отримує кепську підтримку від «корінного населення» – тобто тих, хто прожив у США хоча б 20 років. А вся річ у непродуманих і вкрай лівацьких реформах. Вони 2008 року трахнули Штати по самі гланди. Потім за інерцією трахнуло решту, у тому числі й нас.

Деми взялися за мігрантів. Якщо не можна переробити старих громадян, почнімо завозити нових. Давати їм усі блага США та запроваджувати лівацькі програми допомоги і посібників. А ти вже, дорогенький, зроби ласку – голосуй за наших. Скрізь.

Чудовий план, лише республіканцям такий підхід не сподобався. Мігранти – мігрантами, а хто працюватиме?

Ви зрозумієте іронію.

І тут у нас починається суцільний Техас. Штат республіканський, ні грама не православний. Місцевих просто дістало бути прохідним двором для нелегалів. З усіма наслідками: зростання рівня злочинності – грабунки, зґвалтування, крадіжки автомобілів, убивства та наркота (найпростіший спосіб заробітку для мігрантів із Мексики). У комплекті йде проституція. Так-так, там із 1 вересня 2021 року це кримінал. Ну і так, дрібниці: збільшення кількості заражених ВІЛ і гепатитом.

Тобто одні запускають цілі натовпи, щоб ті голосували за них. Але різати, трахати і грабувати ці натовпи мають тих, кому цей фестиваль щедрості взагалі в лоба не вперся із самого початку. Хто б міг очікувати конфліктну ситуацію? Дійсно, з чого б це?

Вічно цей парад ідіотизму тривати не міг. Ось і вирішили хлопці ускладнити шлях доставки нелегалів до США: на їхньому шляху поставити спіралі Бруно. Нехай лазять, адже Трамп будував стіну і щось трохи не добудував.

Демів такий підхід ніяк не влаштував. Вони наказали прибрати загородження, навіть гуманітарне обґрунтування придумали – щоб прикордонники могли надавати допомогу тим, хто тоне в річці! Їм колючка, курва, заважає! Але загородження чомусь прибрали не лише на березі річки.

Тепер важливо пояснити, що собою становить американська Нацгвардія. Це щось на кшталт нашого ДФТГ (Добровольче формування територіальної громади). Воєнізована структура місцевого ополчення. Є кадрова структура управління. Є офіси, які оплачуються з бюджету штатів, округів, громад. Підпорядковується все це добро насамперед губернатору. І вже потім – уряду штату та округів.

Існує програма передачі старого армійського (федерального) озброєння на баланс Нацгвардії. Є комплектація добровольцями з-поміж місцевих. Там їх навчають, влаштовують факультативи, виїзди на полігон та навіть чергування у казармі. Але в основному бійці сидять по домівках, і в разі чого чекають наказ від безпосереднього командира.

Плюшок від такої служби багато. Все не перерахую, гроші теж. І це без відриву від роботи! Звісно, можеш працювати лише у Нацгвардії, це навіть заохочується. Але з-під палиці до локального Бахмута нацгвардійця заганяти ніхто не буде – для цього є US Army.

Так ось, послати до біса федеральну міграційну службу разом із федеральними прикордонниками – як би не дуже правильно. Найголовніше, під яким соусом подати.

Вторгнення мігрантів, адже воно теж вторгнення. І в статуті Нацгвардії прописано: припинити вторгнення та всякі неподобства!

Ось і припиняють. І закон не порушують. Якщо федерали підуть у наступ – гвардійці мають усі законні повноваження дати на горіхи у відповідь. Винними тоді будуть губернатор та чинний президент США. Тобто заміс рано чи пізно закінчиться, але потім судитимуть обох. Комусь можуть прописати електричний стілець у винятково терапевтичних цілях.

І це всі розуміють. Рвати свою дупу не хочеться. Але, як я вже зрозумів за тенденціями у ЗМІ, погані в результаті лише республіканці.

Поки ви це читали…

…Росія від нас досі не відчепилась. І не відчепиться. Там фестиваль смороду і Техас-Наша. Наче бензоколонка, нанюхавшись парою, живе в якійсь своїй реальності, включаючи населення та примороженого діда.

Як завжди, після чергової багатовекторної багатокроківочки в орка окопного горить дупа. У прямому та переносному сенсах. Поки є вікно можливості – треба наступати, це головний принцип Путіна. Зупинили США допомогу? Окей. Дружно «Алга» лобом на Авдіївку. Втратили 700 рил за день, підігнали ще 1000 – і знову «Алга».

Коли я пишу, що даремно люди критикують республіканців, ціна за цю критику сплачується під Авдіївкою та зовсім іншими людьми. І біля Куп'янська. Та й на Херсонщині також, і біля Токмака.

Орки лізуть, коли відчувають безкарність. Слабкість колективного Заходу не замінює нашу провину в кепській підготовці. Це окремий чинник. Просто оркам допомогли що наші тупорізи, що іноземні. Будь ласка, не намагайтеся повісити тупняк цілих десятків людей на Трампа.

Як мінімум, цим ви лестите самому Дональду. Він один стільки не напоре суто фізично.