10 січня 2024 року Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроєкт "Про доброчесне лобіювання" № 10337, інформує 24 Канал. Однак проєкт був розкритикований – перш за все тими, хто, будучи лобістами за фактом, хотіли би й надалі називати себе "громадськими організаціями" і не нести відповідальності.
Розробником проєкту закону є Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). І, судячи з тексту документа, саме на цей орган буде покладено контроль за діяльністю лобістів.
За словами голови НАЗК Олександра Новікова, мета проєкту закону – створення прозорого ринку лобіювання.
…Бізнес-асоціації наразі не мають унормованого механізму лобіювати свої інтереси. Документ покликаний це змінити, встановивши зрозумілі правила гри. Інша мета – підсилити громадські організації та дати їм законні механізми адвокації своїх ініціатив,
– сказав він.
Ми – не вони
Новіков пояснив, що між лобізмом і адвокацією існує суттєва різниця, яку визначають за трьома критеріями: прибутковості чи неприбутковості, відстоювання приватного чи суспільного інтересу, а також визначення джерел фінансування. Простіше кажучи, лобізм – це прибуткова діяльність на користь приватної особи чи компанії, адвокація – неприбуткова і націлена на захист суспільних інтересів.
Крім того, проєкт закону передбачає створення публічного реєстру лобістів, потрапляння до якого є обов’язковим для тих, хто займається лобізмом і отримує з цього прибуток. А ГО можуть реєструватися добровільно, більш того, вони не нестимуть адміністративної відповідальності, а точніше – жодної.
При цьому, якщо порівняти методи роботи лобістів та ГО, то нескладно побачити, що вони не лише схожі, а повністю ідентичні:
- будь-яка пряма чи опосередкована комунікація між суб’єктом лобіювання та об’єктом лобіювання, спрямована на зміну законодавства;
- підготовка та розповсюдження пропозицій, інформаційно-аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання;
- участь у заходах під час планування розроблення нормативно-правового акта;
- запрошення суб’єктом лобіювання об’єкта лобіювання для участі у зустрічах, конференціях чи заходах;
- організація і проведення публічних заходів, інформаційних кампаній, інших заходів.
Очевидно, що всім цим можуть займатися лобісти і вже займаються ГО.
Тому Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради стримано зазначило, що "у проєкті недостатньо чітко розмежовується здійснення лобістської діяльності від інших".
Зокрема, на думку Венеціанської комісії, одним із елементів кваліфікації діяльності в якості лобістської є діяльність лобістів на професійній основі. З огляду на те, що в Україні діє багато ГО, які фінансуються міжнародними фондами та іноземними приватними особами і співробітники яких отримують за свою діяльність зарплатню. Це означає, що ГО також можна кваліфікувати як професіоналів, а отже, вони також мають нести відповідальність.
Не дивлячись на те, що, як сказав Новіков, при розробці проєкти закону було враховано 90% побажань ГО, низка таких організацій залишилась незадоволеною.
Наприклад, такі відомі організації як Українська Гельсінська спілка з прав людини, Інститут масової інформації та багато інших оприлюднили спільну заяву про те, що проєкт закону "Про доброчесне лобіювання" "не лише не зменшить олігархічні та недоброчесні впливи на прийняття рішень органами влади, але й посилить закритість влади, дозволить тиснути на будь-яких "незручних" громадян чи організації громадянського суспільства, які критикуватимуть владу, вимагатимуть реформ або змін у публічній політиці".
По-перше, вони проти реєстрації як лобістів – навіть добровільної. Тут вони наводять паралель між такою реєстрацією і "іноагентами" у путінській Росії.
По-друге, вони побоюються, що навіть їхня участь у круглому столі, направленні пропозицій до законодавства, буде розцінене як "незаконне лобіювання".
Також, по-третє, вони побоюються, що будь-яка пожертва на підтримку організації для адвокатування антикорупційних, політичних чи інших реформ може вважатись її "комерційним інтересом".
Тому ГО вимагають передбачити, що дія закону про лобіювання не має поширюватись на них. Не зважаючи на те, що це протирічить європейським практикам.
"Експерди"
Однак слід зазначити, що однією з головних проблем сучасних ГО є відсутність в них належного рівня експертизи. Тобто будь-хто може зареєструвати ГО, отримати грант або внески приватних осіб і компаній і "адвокатувати" цілі галузі економіки і влади.
Саме тому Головне науково-експертне управління Апарату ВР звернуло увагу на те, що у законопроєкті недостатньо чітко окреслені вимоги до суб’єктів лобіювання, зокрема, фізичних осіб.
Те, що в проєкті забули написати, що лобіст має бути, як мінімум, повнолітнім, це не найбільша проблема. Але те, що він не має відповідної освіти і навичок у тій сфері, яку взявся регулювати – це дійсно суттєвий недолік системи контролю і за лобістами, і за "адвокатами".
Якщо брати до уваги європейську практику, то в законі Республіки Македонія "Про лобіювання" зазначається, що лобіст повинен відповідати наступним умовам: мати вищу освіту в галузі лобіювання, бути правоздатним, не мати судової заборони займатися діяльністю в галузі лобіювання. Чи багато ми знаємо представників ГО, які відповідають таким вимогам? Вони, звісно, є, але їх не так вже й багато.
Скажімо, в Інституті масової інформації справді працюють дипломовані журналісти, а чи є вони у багаточисельних антикорупційних організаціях або тих, що виступають проти забудови? Чи є там хоча б один експерт, що має відповідні досвід і навички? Навряд. І це один з тих випадків, який підтверджує, чому подібні ГО виступають за ухвалення закону про лобіювання, але категорично не хочуть підпадати під його дію, бо тоді стане очевидно, що вони втручаються у регулювання цілих галузей, але мають уявлення про їх роботу на рівні обивателя.
Не за профілем
Прикладів непрофесійного втручання ГО у роботу державних органів влади доволі багато. А з початком повномасштабного вторгнення побільшало випадків, коли такі організації активно використовуються в отриманні дозволів на виїзд за кордон чоловіків призовного віку.
Так, у 2021 році у Брюховичах Львівської області безкоштовно віддали майже 3,5 гектара землі громадській організації атовців, щоб збудувати реабілітаційний центр для ветеранів. Але виявилось, що громадські активісти – це якась таємна організація, членів якої ніхто не знає. А центр реабілітації – це насправді лише 1% майбутнього масштабного будівництва.
У 2023 році правоохоронці Чернігова оголосили підозру депутату міськради, який обирався з командою партії "Рідний дім" тепер вже колишнього мера міста Владислава Атрощенка. Депутат разом зі спільниками оформлював військовозобов’язаних чоловіків як "водіїв-волонтерів" через громадську організацію, яку він очолював. За це брали хабарі у розмірі від 3000 до 5000 доларів.
Наприкінці минулого року стало відомо, що колишній депутат парламенту – 53-річний Олександр Третьяков – був помічений у Парижі. Як виявилось, посприяла Третьякову в перетині кордону ГО "Народна самооборона Львівщини".
Однак ці випадки краще залишити правоохоронцям. У той саме час вони свідчать про зростаючу роль ГО саме як лобістів, що користуються певними привілеями. А у разі їхньої "адвокації" законодавчих змін спостерігається масове і нефахове втручання у регулювання. Не слід забувати й про те, що саме ГО стали стартовим майданчиком для потрапляння у політику – і це саме те, що у ЄС не те що не вітається, а навіть забороняється.
Паралельний уряд
Таким чином, ми є свідками декількох небезпечних тенденцій.
Так, ГО не проти того, аби лобістський бізнес був відрегульований, але без них. Вони не хотіли би звітувати про отримані кошти на свою діяльність і про свої власні доходи.
Нерідко ГО можуть підміняти собою державні органи влади або ж імітувати їх діяльність, не маючи при цьому відповідних досвіду і освіти. Фактично мова йде про дублювання функцій держави.
У той саме час, ГО виступають проти того, аби приватні компанії самі займалися лобізмом, точніше – відстоювати свої інтереси власними зусиллями, оскільки такі компанії точно є експертами у своїх галузях.
19 лютого Комітет Верховної Ради України з питань правової політики рекомендував ухвалити проєкт закону у другому читанні.