Серед книг - маскувальні сітки: як сільська бібліотека стала волонтерським центром

Тут навряд ви знайдете твори сучасних модних авторів чи якісь рідкісні видання. Зате є інше: добрі справи. Про те, як маленька бібліотека у селі Стодульці, що на Вінниччині, стала волонтерським центром та про наколядовані дрони, які вже літають на передовій, читайте у матеріалі Коротко про.

Допомагають з перших днів війни

У цьому селі, куди не глянь, усюди яблуневі сади. Це Стодульці, Жмеринський район Вінницької області. Кажуть, тут, як ніде в Україні, збирають рекордні врожаї яблук. Цей плід є навіть на гербі села. Та й не лише яблуками, а й родючими землями славляться Стодульці. Невеличке, тихе, мальовниче село, де зараз проживають біля чотирьох сотень жителів. Маючи родючі землі, місцеві здебільшого зайняті вирощуванням городини та фруктів. А ще всією громадою допомагають ЗСУ.

«Ой, у лузі червона калина…» - лунає у невеликому читальному залі бібліотеки села Стодульці. І кипить робота. Поміж книжкових шаф на старих радянських вішаках натягнута основа майбутньої маскувальної сітки. Кілька жінок акуратно та швидко вплітають у сітку білі стрічки з тканини.

- Маємо замовлення від військових на сітку, - розповідає Коротко про директор бібліотеки села Стодульці Леся Оранська. – З дівчатами зібралися, і за день-другий завершимо роботу. Багато сіток плели взимку, тоді збиралися в бібліотеці майже кожен день. Руки, звичайно, боліли, особливо коли вплітаєш стрічки зверху сітки. Але це дрібниці.

Скільки сіток передали на фронт – вже й не пригадають, адже допомагають ЗСУ майже з перших днів повномасштабного вторгнення. Два роки тому, 24 лютого, як і більшість українців, жителі Стодульців були вражені новинами.

- Пам’ятаю, зібралися тоді в сільській раді, щось пробуємо обговорювати, але думки тільки про війну, і я кажу: давайте вже щось робити, треба всіма силами допомагати хлопцям на фронті, - пригадує Леся Іванівна. – А де збиратися? В бібліотеці! З того часу тут плетемо сітки, крутимо окопні свічки, збираємо необхідні матеріали.

Ось так маленька сільська бібліотека стала відомим на Вінниччині волонтерським центром. Сюди місцеві жителі приносять продукти, які згодом передають через волонтерів на передову. Тут плетуть вже згадані маскувальні сітки. А ще дві місцевих волонтерки, Світлана Мельник та Анастасія Пересада, у бібліотеці власноруч виготовляють окопні свічки та багаторазові хімічні грілки. 

Звісно, на все це потрібні гроші. Допомагають самі селяни: хтось грошима, інші – необхідними матеріалами. Але й волонтерки не сидять склавши руки. Збирають гроші піснею.

40 тисяч гривень за колядки

Активні жіночки - учасниці місцевого творчого колективу «Материнка». І разом зі ще одним місцевим аматорським ансамблем «Чарівниці» влаштовують різноманітні благодійні атракції.

- От на день Святого Валентина влаштовували благодійну лотерею, зібрали трохи грошей на закупівлю матеріалів, - каже Леся Оранська. – Але найбільше нас тішить те, що ми за різдвяні свята наколядували аж на два дрони.

Ще напередодні Різдва активістки вирішили наспівати на купівлю хоча б одного безпілотника. Колядувати вирішили не лише в рідних Стодульцях, а й сусідніх Рожепах. Ходили від хати до хати зі спеціальною жовто-блакитною скринькою з надписом «На дрон». Кажуть, співали від усієї душі. Люди дякували за різдвяні пісні і давали на ЗСУ хто скільки міг: і 50 гривень, і тисячу. Вдалося зібрати майже 40 тисяч гривень.

- І цих грошей вистачило на два дрони, - посміхаються учасниці колективів «Материнка» та «Чарівниці». - На них так і написали: від мешканців села Стодульці та села Рожепи. Дрони вже передали на передову. Витратили на купівлю 34 тисячі. А решта коштів пішли за закупівлю основи для маскувальних сіток та іншого.

Жінки в один голос кажуть: допомагатимуть ЗСУ аж до нашої переконливої перемоги. Та й як сидіти склавши руки, якщо з їхнього рідного села 25 чоловіків зараз на фронті. До речі, військові не просять допомоги. Тому волонтерки самі телефонують, пропонують ті ж сітки чи свічки, і тоді вже виявляється, що все це необхідне на передовій.