Іранські ракети небезпечні своєю дешевизною та навантаженням на ППО
Як повідомляє американське видання Reuters, Іран міг передати Росії приблизно 400 своїх балістичних ракет Fateh-110 та Zolfaghar. У Головному управлінні розвідки перевіряють цю інформацію.
Як повідомляє військовий експерт Андрій Харук, дані ракети створювалися за непрямою участю ще СРСР, а також прямою – РФ. Початок створення даних ракет послужила так звана "війна міст" під час ірано-іракської війни 1980-1988 років.
У ті часи обидві сторони активно використовували ракети для завдання ударів по ворожих містах, зокрема Іран застосовував радянську ракету малої дальності "Луна-М", створеної в 1964-му році і яка стріляла на максимальну дальність в 70 км. Саме її іранці обрали прототипом створення власної ракети.
Як пояснює Андрій Харук, "Луна-М" — балістична ракета з однією ступінню була дуже простою у копіюванні та виробництві, але мала серйозний мінус. Імовірне відхилення від мети становило щонайменше 600-700 метрів, що робило її швидше засобом терору – ударів по великих містах.
У СРСР питання точності у відсутності особливого значення, оскільки "Луна-М " могла нести ядерну боєголовку, проте Іран у відсутності такої можливості споряджав свої ракети бойової частиною з вибухівкою вагою 600 кг. З цієї причини свої ракети іранці стали оснащувати інерційною системою наведення та назвали їх Fateh-110 (Переможець-110).
Fateh-110 постійно покращувався і, зрештою, дальність його використання зросла до 300 кілометрів, правда точність стрілянини залишалася в районі 100 метрів, що, як і раніше, робить ракету умовно "точною" зброєю.
Інша справа прийнята на озброєння Ірану у 2016 році ракета Zolfaghar, інерційна система наведення якої доповнена супутниковим наведенням. За словами військового оглядача групи "Інформаційний опір" Олександра Коваленка, у її розробці та виробництві використано технології російської балістичної ракети "Іскандер".
При цьому, як підкреслює Андрій Харук, точність Zolfaghar значно зросла, а її відхилення від мети за оцінками деяких експертів може становити не більше 5 метрів. При цьому ціна ракети також може бути невеликою – лише близько 200 тисяч доларів.
Втім, навіть масштабне постачання старих і неточних Fateh-110 небезпечне для України, оскільки їхній пуск може збільшити тиск на систему ППО України та витрачати на їхнє знищення дефіцитні ракети західних ЗРК.
Альтернативою витрати дорогих і дефіцитних ракет до ЗРК НАТО може стати робота спецназу, ССО та ГУР з пошуку іранських ракет та їх знищення. Так, Олександр Коваленко стверджує, що іранські ракети запускаються лише з оригінальних пускових установок, які також везтимуть до РФ, і їхній пошук і знищення не дадуть окупантам можливості застосовувати цю зброю.
Тим часом у ніч на 22 лютого Україна зазнала чергового ракетного обстрілу з боку російських окупантів.