Рецензія на фільм «Мій двійник-робот» / Robots

22 лютого в українському прокаті відбулася офіційна прем’єра науково-фантастичного ромкома «Мій двійник-робот» з Джеком Вайтголлом та Шейлін Вудлі у головних ролях. Сюжет фільму заснований на оповіданні «Робот, схожий на мене» Роберта Шеклі, що увійшло в однойменну збірку 1973 року. У цій рецензії розповідаємо, як у фільмі змішалися любов, смерть і роботи та наскільки цікаво за усім цим спостерігати.

«Мій двійник-робот» / Robots 

Жанр науково-фантастична романтична комедія
Режисери Ентоні Гайнс, Каспер Крістенсен
У ролях Джек Вайтголл, Шейлін Вудлі, Пол Раст, Пол Юревіч, Нік Разерфорд
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2023
Сайт IMDb

У 2032 році в США починають щосили використовувати роботів як різноробів. Але симпатичний та заможний Чарльз знайшов краще застосування для свого незаконного андроїда-двійника Ч-2. Поки лобуряка проводить дні біля монітора за шутерами від першої особи, його механічна копія не тільки ходить на роботу та пере брудну білизну, але і знайомиться з дівчатами, деякі з яких вважають фільми з Адамом Сендлером класикою кіно. Після серії побачень, коли справа доходить до фінальної бази, тут вже у гру вступає наш несамовитий герой-коханець.

Одного разу Ч-2 в пошуках чергової жертви натрапляє на приголомшливу красуню Елейн. Андроїд працює по звичній схемі, і ось наближається той день, коли дівчина запрошує Чарльза до себе додому. Але через прикру помилку на цю вечірку потрапляє робот-двійник хлопця, а не він сам, а наступного дня взагалі виявляється, що той зник. Щоб з’ясувати, що сталося, герой зустрічається з Елейн та дізнається, що вона використовує власного двійника для досягнення корисливих цілей. Тепер горе-брехуни змушені об’єднати зусилля, щоб знайти свої копії, котрі крадуть їхні життя.

До українських кінотеатрів фільм добирається з величезним запізненням: його світова прем’єра відбулася ще у травні минулого року. Щобільше, 22 лютого бачиться дивною датою для випуску в прокат саме ромкому, враховуючи, що День усіх закоханих пройшов тижнем раніше. Але маємо те, що маємо.

Вже у дебютній сцені режисери та сценаристи стрічки, співавтор «Бората» Ентоні Гайнс і Каспер Крістенсен, видають дотепну сатиру на міграційну політику Дональда Трампа та жбурляють камінчик в город Ілона Маска. Але після цього сатиричний запал різко сходить нанівець. Очевидно, що творці не ставили перед собою амбітних цілей висміяти політичний, технологічний чи будь-який інший важливий аспект. Їхнім головним завданням було розважити та розсмішити глядача, і з ним вони впорались десь 50/50.

У цьому контексті «Мій двійник-робот» ніби був зафільмований десь у нульових, а потім з якоїсь невідомої причини опинився на полиці, поки його випадково не знайшли та не випустили у світ. Шкода, що цей фактор капсули часу не спроможний істотно вплинути на слабенький сценарій та відверто ледачу його реалізацію.

Вистачає у фільмі й жартів на грані фолу, що теж досить рідке явище у сучасних романтичних комедіях, адже часи проєктів на кшталт «Щасти тобі, Чаку!» (2007) з його оголенням та неполіткоректним гумором давно минули. Деякі з ґеґів вистрілюють, інші лишають байдужим. От є сцена, де робот голить інтимну зону своєму власнику, і це такий собі гумор, А от є епізод, у якому некерований сексуальний андроїд намагається відшльопати по дупі Чарльза, і воно дійсно викликає посмішку на обличчі.

Якщо ж говорити про якісь запозичення з оригінального оповідання Роберта Шеклі, то вони мінімальні. Гайнс та Крістенсен дозволили собі взяти лише його сюжетну основу, імена головних героїв та й на тому все. Мотиви персонажів та їхня поведінка принципово відрізняються від того, що було в першоджерелі. І вже точно там ніхто нікого не збирався вбивати, на відміну від двох дурників з фільму.

А ще стрічка вкотре нагадує про нашу залежність від гаджетів, про які ви завжди можете почитати на віртуальних сторінках ITC. Зрештою, як і про роботів.