Глава Центру дослідження соціальних перспектив Донбасу спеціально для "Телеграфу" пояснив, який сигнал Макрон дає Росії
Заява французького президента Макрона про можливість введення військ деяких країн НАТО в Україну для допомоги у війні з Росією цікава не так сама собою, як у ракурсі коментарів інших представників Заходу з цього приводу.
По-перше, ці коментарі підтверджують, що питання відправлення військ країн НАТО до України обговорювалося на найвищому рівні.
По-друге, є країни, які готові направити до нас частину своїх збройних сил для допомоги у боротьбі з російською агресією.
По-третє, Захід готує свою думку до такого повороту подій. Інакше ця інформація не стала б публічною.
По-четверте, гіпотетична участь західних військовослужбовців у цій війні буде не широкомасштабною, як дали зрозуміти представники Великобританії. Тобто не варто очікувати їхнього прямого протистояння з РФ на нашій території. Але можуть бути надіслані окремі частини, які допомагатимуть нам. Припускаю, мова піде про якісь спецвійська, спецпідрозділи. Їм й самим необхідно освоювати методи ведення сучасної війни, підвищувати власну боєздатність.
Імовірна участь підрозділів країн НАТО у російсько-українській війні особисто для мене була досить прогнозованою. Наш конфлікт чітко продемонстрував, що НАТО не готове до сучасної війни. Будь-яка держава зацікавлена у підвищенні боєздатності своєї армії. А в Україні вона може здобути неоціненний бойовий досвід. Плюс – певні політичні та економічні бонуси після перемоги над РФ. І на Заході про це зараз говорять дедалі відкрито. Схоже, там уже сформувалося розуміння, що або війна з Росією відбуватиметься на їхній території, або вони допоможуть Україні завдати поразки російській армії – на нашій.
Слід також розуміти, що така заява Макрона є сигналом для РФ. Що їй не дадуть перемогти. Такий собі примушування до миру. Принаймні Путіну вселяють думку, що доведеться шукати компромісні рішення.
Виходячи з історичного досвіду, зокрема дій союзників під час Другої світової війни, більш масштабна допомога нам затягуватиметься. Країнам НАТО вигідно виснажувати РФ конфліктом, навіть якщо Захід наважиться активніше діяти на нашій території. Але паралельно, зі зрозумілих причин (адже війна йде на нашій території) відбуватиметься і виснаження України.
Більш очевидна, більш масштабна участь низки країн НАТО у цій війні можлива саме тоді, коли РФ буде серйозно виснажена. Як і ми. І тоді це буде вже перемога не лише України, а й тих, хто стане з нами пліч-о-пліч. І держави, які це зроблять, матимуть змогу на правах переможців диктувати свої умови – як Москві, так і Києву.
Адже ми бачимо, наскільки мінлива політика. І в тієї ж Польщі є свої інтереси, які розходяться у певних моментах з українськими. І якщо, скажімо, польська армія на рівні окремих підрозділів візьме участь у бойових діях проти росіян на нашій території, Варшава зможе висувати певні вимоги Києву.
Швидше за все, спершу пройдуть якісь непублічні операції за участю спецпідрозділів наших партнерів (можливо, французьких, британських). А надалі це може бути вже більш масова та відкрита участь, зокрема експедиційних корпусів окремих західних держав. Але вже на останніх стадіях. Або коли буде небезпека програшу війни Україною. Або коли стане ясно, що Росія програє цю війну.
Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.