610 діб мріяв не вмерти в полоні: історія захисника, який пройшов 5 російських таборів

Історію військового розповів директор Дніпропетровської клінічної лікарні. Сергій Риженко зазначив, що від довгого стояння в захисника наступила атрофія ніг.

Схуд на 35 кілограмів

Миколі 50 років. Чоловік родом з Волинської області. Захищати Батьківщину від російських загарбників пішов добровольцем. На жаль, під Червоним Лиманом після бою потрапив у ворожий полон.

Побачив своїми очими справжні російські бараки, в яких перебувало до тисячі людей в одному приміщенні. Камери, де не було ковтка свіжого повітря, де їли стоячи. Каша, хліб та шматочок оселедця привели до дистрофії, схуд на 35 кілограмів,
– розповів про звільненого з полону воїна директор лікарні.

Додав, що кожного дня у захисника були страх та думки за трьох діток, сім'ю й Україну, яку любить, і дуже хоче далі жити.

Звільнений з полону захисник / Фото з соцмереж Сергія Риженка

Микола пройшов 5 російських таборів. У полоні доводилося по 16 годин на добу стояти. Благав Бога дати можливість повернутись додому.

Від довгого стояння наступила атрофія нижніх кінцівок. Падав на підлогу та одержував гумовою палицею по ребрах. Страхи, що сім'я, світ та Україна вже ніколи не повернуться. В ці хвилини дуже хотілося вмерти. Коли їли стоячи, слухав знущання та нелюдську поведінку зомбованих, жорстоких наглядачів, які примушували вчити огидні російські вірші,
– розповів Сергій Риженко.

На щастя, захисник повернувся. Лікар зазначив, звільнений з полону воїн зізнався, що вперше посміхнувся, чекаючи родину в лікарні Мечникова, відчуваючи теплі почуття по всьому тілу.

Каже: "В кожного своє щастя. Микола сьогодні дарує свою душу без залишку", – зазначив Риженко.

Звільнений з полону воїн розповів про катування

• Володимир Цема-Бурсов брав участь в обороні Маріуполя. Украхнський захисник провів у ворожому полоні 20 місяців. За цей час схуд на 38 кілограмів. Тепер чоловік проходить лікування.
• Захисник розповів про катування, які довелося пережити в Оленівці. Коли воїн доставили туди, їх зустрічав місцевий "вертухай". Кожен із бійців називав своє прізвище, ім'я та по батьків, а потім "біг до барака живим коридором". У кінці останній "вертухай". Підстрибував і ногою бив "під дих" так сильно, що майже всі падали з ніг.
• Окупанти били полонених палицями, кийками, обороними дошками, шокером.
• Володимир розповів, що російські загарбники лупцювали всюди, куди могли дістати, – спина, груди, голова, руки, ноги. Це все супроводжувалося криками й нецензурною лексикою.