Багато Емми Стоун, сексу та дивацтв: рецензія на фільм Бідолашні створіння

Фільм Бідолашні створіння грецького режисера Йоргоса Лантімоса є другим за найбільшою кількістю номінацій на Оскар від Американської кінопремії після Оппенгеймера. Загалом картина претендує на перемогу в 11 категоріях, серед яких – Найкращий фільм та Режисура.

В основу фільму ліг однойменний роман 1992 року Аласдера Ґрея, а сценарій написав Лантімос у співпраці зі сценаристом Тоні Манамарою, який раніше працював над фільмом грека Фаворитка.

У Бідолашних створіння дуже багато сексу, тому стрічка й має закономірні вікові обмеження 18+. А ще тут є такі істоти, як напівкачки та напівсобаки, відрижки у формі бульбашок, запаморочливий рівень креативності та приголомшлива акторська гра Емми Стоун.

Сюжет фільму Бідолашні створіння

Історія розгортається наприкінці XIX століття та починається з кадру на мосту, де вагітна жінка (Емма Стоун) накладає на себе руки. Але її повертає до життя лікар-вчений Ґодвін Бакстер (Віллем Дефо), який своїм обличчям зі шрамами нагадує Франкенштейна.

Жінці, яку назвали Белла, замінили мозок на мозок її ще ненародженої дитини і таким чином дали нове життя. Свого ж рятівника вона кличе Богом, тоді як у Бакстера відчувається певний брак співчуття чи то емпатії до дівчини, яку він інколи називає експериментом.

Оскільки у Белли мозок дитини, вона, як і малеча, вчиться ходити, розмовляти та висловлювати емоції. Але це навчання їй дається швидше, коли вона більше дізнається про світ. Вона не дозволяє себе контролювати, відкидаючі такі намагання з боку Бакстера, молодого студента-медика Макса (Рамі Юссеф), який з нею заручається, а також егоїстичного адвоката Дункана (Марк Руффало).

У бажанні побачити світ Белла вирушає разом з Дунканом у подорож. Вона відкрито розповідає про свої сексуальні пошуки та коментує їх з абсолютною відвертістю. По суті, Белла – це втілення того, яким могло б бути життя без сорому. Це також спостерігається й у сцені, коли вона за столом випльовує їжу, бо та їй не подобається.

Під час круїзу Белла читає книги, заводить друзів та швидко усвідомлює, що задоволення приносить не лише секс. Тим часом Дункан багато пиячить та грає в азартні ігри. Зрештою через махінації з грошима їх виганяють з корабля, і вони опиняються у Парижі. Щоб заробити грошей, Белла починає працювати у борделі.

Там вона знайомиться з іншою секс-працівницею Туанетт (С’юзі Бемба), яка розповідає їй про теорію соціалізму і бере з собою на профспілкові збори. Але в якийсь момент її кличуть повернутися додому до старого життя.

Рецензія на фільм Бідолашні створіння

Бідолашні створіння – це своєрідна авантюра, в якій жінка, створена чоловіком, стає жінкою, яка шляхом спроб і помилок зробила себе сама. Водночас у фільмі простежується кілька чоловічих типажів: лікар-батько; його покірний асистент, закоханий у Беллу; адвокат-розпусник тощо.

У стрічці немає місця реалізму, це інший світ, створений художниками-постановниками, такий же вигаданий, як і все, що відбувається у лабораторії Ґодвіна Бакстера. Загалом сама картинка у фільмі нагадує щось нестандартне та сюрреалістичне, як і вражаючі костюми.

Так, у фільмі купа сцен сексу. Їх вкрай багато, через що реакції глядачів були неоднозначними та стали елементом дискусій. Ба більше, одну з таких сцен довелося перемонтувати на вимогу Британської ради класифікації фільмів, оскільки вона порушувала британський закон і не могла вийти в прокат через дітей у кадрі.

— Секс — це, очевидно, величезна частина її зростання… Я не та людина, яка хоче весь час бути оголеною. Але я та, хто хоче вшанувати персонажа настільки повно, наскільки це можливо. Це частина її життя, тож хто я така, щоб стверджувати, що це має бути соромно? – сказала Емма Стоун для BBC Radio 4, реагуючи на критику.

Окремої уваги заслуговує операторська робота Роббі Райана, який іноді запозичує прийоми Жоржа Мельєса, коли застосовує ефект риб’ячого ока – лінзи, що створює сильне викривлення.

Бідолашні створіння – це про вибір, який робить жінка, і який може здатися дивним, неправильним, а також про шлях, який вона обирає. Фільм порушує питання перед своєю героїнею і спокійно чекає на її відповіді, підтримуючи її на кожному кроці.