Середньовічне весілля було наповнене незвичними традиціями
У середньовічному суспільстві інститут шлюбу мав яскраво виражений практичний та утилітарний характер. Почуття нареченого і нареченої відігравали тут другорядну роль порівняно з політичними та економічними інтересами їхніх родин.
Вигідна партія для знатних родів
Для аристократії головною метою укладення шлюбів було зміцнення влади, багатства і впливу роду, інформує портал diletant.media. Союзи скріплювалися між впливовими феодальними домами заради придбання нових земель, збільшення прибутків і розширення сфери впливу. Емоційна складова майже повністю ігнорувалася.
Батьки буквально "сплавляли" за розрахунком своїх дітей — юнаків 16 років і дівчат 12-14 років, які часто бачили одне одного вперше лише напередодні заручин. Канонічне право церкви дозволяло шлюби такого юного віку, оскільки дівчата до цього часу вважалися цілком дорослими.
У народі — взаємна симпатія
У нижчих верствах суспільства ситуація була прямо протилежною. Тут в основі майбутнього шлюбу лежало щире взаємне тяжіння молодих людей, а батьки та священики лише схвалювали стосунки та давали благословення на весілля. Під час вибору партнера прагнули до приблизної рівності в соціальному становищі та достатку.
Квіти біля порога та обмін обітницями
Процес сватання в низах суспільства починався за часів весняних гулянь. Наречений залишав біля будинку обраниці букетик квітів або зелені гілки — своєрідну запоруку намірів. За деякий час слідували офіційні заручини з обміном обручками, публічними клятвами одружитися і передвесільними схваленнями родин з обох боків. Тільки після кількох місяців придивляння один до одного і з'ясування всіх тонкощів союз визнавався вдалим і можна було переходити до весілля.
Весільна церемонія
Сама весільна церемонія була грандіозною подією, що увібрала в себе язичницькі, римські та християнські традиції. Вона відбувалася в домі нареченої в оточенні сотень гостей — численних родичів, друзів, бродячих музикантів, акторів і скоморохів, які вихваляли молодих піснями і театральними виставами.
У день весілля дівчина одягала не традиційну білу сукню, а кольорову — найчастіше червоного кольору, що символізувало кров і родючість.
Над молодятами під час обряду тримали спеціальне вінчальне покривало. Батько урочисто віддавав руку дочки нареченому. Кульмінацією ставав обмін обручками та врочистими обітницями вступити в шлюб перед свідками та нотаріусом, що завіряв церемонію. Після цього всі присутні вирушали урочистою ходою до церкви для вінчання та отримання благословення від священика. Церковне богослужіння та необхідні ритуали коштували чималих грошей.
Упродовж усієї урочистості наречена мусила дотримуватися повного посту й не могла поїсти анічогісінько. Зате наречений міг вільно їсти, пити та веселитися з друзями. Після освячення шлюбного ложа роздягали молодят присутні на святі жінки. Потім молодим подавали пряні вина та особливі десерти, що начебто мали налаштувати їх на відповідний інтимний лад.
По завершенні весільного дійства, коли пара нарешті мала б залишитися на самоті, їхній інтимний момент міг бути порушений втручанням родичів. Якась старша та шанована матрона з родини могла провести ніч чуть не в спальні молодят, пильно вистежуючи процес і навіть звітуючи перед допитливою публікою деталі першої шлюбної ночі новоспеченого подружжя.
Також "Телеграф" писав про те, як довго жив воїн у Середньовіччі. Окрім цього, вас може зацікавити, чому главу католицької церкви називають "батьком".