Розкіш для бідних: що було не так з мікрохвильовками в СРСР

Різні побутові прилади в сучасному світі стали незамінними та важливими помічниками на кухні. Але така річ, як мікрохвильовка була в СРСР розкішшю. В ті часи не було прямої заборони на прилад, але їх поширення і використання були обмежені з кількох зрозумілих причин.

"Телеграф" розібрався, чому в СРСР заборонили мікрохвильовки і чи насправді це було. Зазвичай таку техніку мали високопоставлені партійні і державні чиновники.

В Радянському Союзі мікрохвильовки були дорогими і рідкісними технічними пристроями в українських родинах. Адже виробництво цих приладів були обмежені ресурсами та низькою промисловою потужністю країни. Тому техніка була доступна не всім. В забороні не було ніякої петреби — звичайні люди просто не могли собі дозволити купити таку техніку.

Проте є ще інший фактор. За часів СРСР була відсутність відповідної інфраструктури та інженерної підготовки для масового використання таких пристроїв. Люди тоді не мали розвиненої роздрібної мережі, де б можна було придбати мікрохвильовку, і інфраструктура була сконцентрована на виробництві та продажу іншої побутової техніки.

А на початку впровадження мікрохвильовок в світі були деякі побоювання щодо безпеки використання цієї технології. Можливість впливу мікрохвиль на їжу і їх вплив на здоров'я викликали питання.

Ви запитаєте, скільки ж коштувала радянська мікрохвильовка? ЇЇ вартість в ті часи була до 400 рублів, важила вона 40 кг, Обсяг 32 літри.

Єдина реально красива радянська мікрохвильовка, "Електроніка СП-27", 1989 рік. Всього радянських мікрохвильовок вироблялися на різних заводах 23 моделі.

З розвитком технологій, ці прилади стали більш доступними і широко поширені в країнах після розпаду СРСР. Сьогодні мікрохвильові печі є звичайними побутовими приладами.