Нове дослідження показує причину того, чому посадковий модуль "Вікрам" зміг здійснити історичну посадку на поверхні Місяця.
Вчені з Індійської організації космічних досліджень представили результати свого дослідження результатів посадки модуля "Вікрам" місії "Чандраян-3" на Місяці в серпні минулого року. Згідно з дослідженням, модуль майже не підняв місячного пилу з поверхні під час приземлення завдяки унікальній конфігурації двигунів. Через це камери модуля змогли отримати чіткі знімки поверхні Місяця в районі Південного полюса, завдяки чому модуль зміг здійснити м'яку посадку, пише Space.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
За словами авторів дослідження, поверхня Місяця становить певну небезпеку для посадкових модулів, адже через пересічену місцевість вони можуть невдало приземлитися. Нагадуємо, що посадковий модуль "Вікрам" разом із місяцеходом "Праг'ян" вивчали поверхню Місяця протягом двох тижнів, перш ніж відключилися з настанням холодної місячної ночі.
Коли відбувається посадка модуля на Місяці, то він запускає свої двигуни, щоб уповільнити швидкість і приготуватися до приземлення. Але вихлопи двигунів бомбардують місячну поверхню, що призводить до підняття величезної хмари пилу через низьку гравітацію на Місяці та відсутність там атмосфери.
Як показав аналіз зображень, отриманих модулем "Вікрам", хмара пилу піднялася всього на висоту 18 метрів. За словами вчених, це був найменший викид пилу на Місяці, який з'явився внаслідок посадки серед усіх місій на супутник Землі.
Також аналіз зображень модуля, підкріплений знімками орбітального апарату "Чандраян-2" і місяцеходу "Праг'ян", показав, що пил після приземлення "Вікрам" осів на території площею приблизно 145 кв.м. Це більше, ніж передбачало моделювання на 37 кв.м.
Індійські вчені пояснюють дуже короткий шлейф пилу, що піднявся над поверхнею Місяця, тим, що посадковий модуль "Вікрам" не мав центрального двигуна, а натомість мав чотири двигуни малої потужності. Це були найменш потужні двигуни з усіх, які використовуються в посадкових модулях на Місяці.
Коли модуль перебував на висоті 800 метрів над місцем посадки, то він вимкнув два двигуни, а решта два діагональні двигуни продовжили свою роботу аж до самого приземлення. У результаті було викинуто найменшу кількість пилу і поверхня Місяця найменш постраждала від посадки апарату.
За словами вчених на низький рівень викиду місячного пилу, окрім діагонального розташування працюючих двигунів, вплинула маса модуля, а також властивості місячного реголіту.
За два тижні роботи на Місяці і посадковий модуль, і місяцехід домоглися деяких успіхів під час дослідження Місяця. Місяцехід зміг проїхати відстань 101 метр і виявив наявність сірки на Місяці, а також взяв зразки місцевого реголіту, дані про які ще аналізуються. Посадковий модуль зафіксував кілька землетрусів на Місяці та інші сейсмічні події, аналіз яких також триває. Також модуль "Вікрам" зміг виміряти температуру місячного ґрунту на різній глибині.
Тепер Індія планує у 2028 році відправити на Місяць місію "Чандраян-4", метою якої є збір зразків місцевої породи і доставка їх на Землю.
Як уже писав Фокус, нове відкриттязмінює уявлення про воду і життя на Червоній планеті. Вчені вважають, що ймовірність того, що на Марсі існувало життя менше, ніж передбачалося.
Також Фокус писав про те, що для вивчення аномалії на Місяці, яка не дає спокою вченим, NASA відправляє спеціальну команду з трьох роботів.