Дурень бовкнув чергову дурницю. Чи є український слід в теракті в Підмосков’ї?

Як і очікувалося, російський диктатор, що понуро мовчав майже добу після терористичного акту в концертному центрі "Крокус сіті холл", таки звернувся до співвітчизників, аби повідомити, що він надибав на "український слід" у цій справі. Хто б сумнівався? Путін здатен найти "український слід" абсолютно у всьому.

За його версією, бойовики "Ісламської держави" втікали з Росії аби вилізти у якесь підготовлене для них "вікно" на кордоні. Вікно, очевидно, мали прорубати у стіні Арсенія Яценюка.

Вся ця версія настільки смішна й недолуга, що її навіть аналізувати ліньки. Дурень бовкнув чергову дурницю, та й потому.

Насправді ж, у Росії трапився другий "чорний лебідь" поспіль (перший – це торічний рейд Пригожина на Москву). І ця благородна птаха повторно попереджає росіян, що вони вступають у доволі цікаву фазу власної історії, за якої їм, скоріше за все, буде не до чужих територій, і не до чужих країн та загарбань. Люди, які закликали війну й біду на весь цивілізований світ, отримали війну у себе вдома. Це логічно і справедливо.

Кривавий розстріл у "Крокусі" уприявнив безпрецеденту слабкість і вразливість кремлівського режиму. Ще на початку березня спецслужби Заходу, передусім США та Британії, попередили російську владу про високу вірогідність терористичного акту у Москві, в місцях великого скупчення людей. Тоді Путін сказав, що це підлий шантаж і спроба залякати російське суспільство. І от теракт стався. Відповідно до попереджень.

Що це означає? Це означає, що спецслужби Заходу знають значно краще, що відбувається в Росії, ніж російські спецслужби і російська влада. А для російського диктатора – це вирок.

Росія, яка здавна і послідовно, підтримували всі можливі терористичні угрупування світу, сама стала їх жертвою. Страшна, непрогнозована, непогамована й безконтрольна сила прийшла на російську землю. Та сила, яку не здолати ані "іскандерами", ані "кинджалами". Для того, щоб упередити прояви ортодоксального ісламського тероризму сучасній Росії бракує ресурсів і клепки. Вся міць російської репресивної системи роками були спрямована на придушення "обивательського інакомислення" в самій Росії. Ні до чого подібного вони не готувалися.

Велика іронія долі й історії полягає в тому, що до заснування ІДІЛ Росія має безпосередній і прямий стосунок. Експерти кажуть, що колишній генерал КДБ, начальник розвідки РФ і, пізніше, прем’єр-міністр Євген Примаков власноруч формував перші бойові підрозділи ІДІЛ ще під час американо-іракської війни. Сьогодні ці підрозділи повертаються до своєї "альма-матер". Терор в "Крокусі" було здійснено бойовиками так званої ІДІЛ-К (Khorasan-ISIS-K) – найбільш "безбашенним", жорстоким і нікому не підзвітним підрозділом "Ісламської держави". І доки Путін думає, як би його використати атаку бойовиків у власних вигодах, бойовики думають про нові атаки на території Росії, бо здавна розглядають РФ, як свого головного ворога (за Афганістан і за Ічкерію). "Помста небес повільна, але невідворотна" — нагадує нам давнє китайське прислів’я.

А жодного "українського сліду" у справі "Крокуса" звісно ж немає, і бути не може. Ми не маємо жодних сантименів та ніяких моральних зобов’язань перед росіянами, в тому числі й перед "мирними". Але для України подібні атаки, даруйте за цинізм, просто нерентабельні. Україна не толерує подібну помсту, бо це нічого не дає для досягнення нашої мети.

Український слід – це знищення Куйбишевського НПЗ у Самарській області, це удар ракетами Storm Shadow по центральному вузлу зв’язку Чорноморського флоту РФ у Севастополі (як цієї ночі), удари по військовому аеродрому "Бельбек" і російському флоту. Це – український слід.

І ще про таке.

Захід, відразу після оприлюднення відео-новин про теракт у "Крокусі", відразу взявся лити сльози по невинно убієнних жертвах. Це природньо, бо розстріл людей онлайн, фактично "наживо" справляє незабутнє враження. Для Заходу це значно страшніше й наочніше, ніж банальні й нудні новини про щоденні жертви серед українців від ракетних атак росіян. І дякувати богові, що серед західних політиків трапляються такі, як міністр закордонних справ Литви Ґабріелюс Ландсберґіс, який написав: "Не втрачайте фокус!". Бо війну, біду і вбивства в світ несуть передусім росіяни, а не хто інший.

До речі, російські спецслужби відразу по затриманню підозрюваного (я підкреслюю – лише підозрюваного!) в скоєнні злочину відразу відрізали йому вуху і примушували його з’їсти (даруйте за такі подробиці). Це, мабуть, також має дещо витверезити Захід. Сучасна путінська Росія – не менш дика й садистська держава, ніж будь-який найжорстокіший терористичний режим. Ця Росія може принести світові значно більше лиха і зла, ніж будь-який ІДІЛ.

А росіяни тим часом згадують "Норд-Ост". Згадують вибухи в житлових будинках на Каширському шосе, згадують мішки з "рязанським цукром". Згадують все, що пов’язаною з епохою Путіна.

Колишній відомий журналіст Росії, а нині посполитий громадянин вільної України Олександр Невзоров днями з цього приводу написав колишнім співвітчизникам: "Ви обрали на недавніх виборах не нудного чекіста з "тарганами" в голові. Ви обрали президентом Смерть".

Самі обрали.

А в "українських слідах" навіть великої зловтіхи немає. Ми просто спостерігаємо за тим, як працюють непохитні закони карми. Бо як риторично кажуть у нас у таких випадках: "Ну, так що ж ви хотіли?"