Смартфони майже повністю витіснили пропрієтарні мобільні телефони без ОС, але так було не завжди. Щобільше, до появи Apple iOS та Google Android найкращі телефони без ОС були не менш функціональними та зручнішими за смартфони, а найбільш просунутими з них були не Nokia чи Samsung, а Sony Ericsson. Вони стояли на три голови вище за будь-який інший телефон того часу, але чому? В цьому матеріалі поговоримо про те, як шведсько-японські телефони були втіленням можливостей та якості, довершеним ідеалом і зразком технологій протягом тривалого часу.
Зміст
- 1 Різниця між смартфоном і телефоном
- 2 Король великої та жахливої Java 2ME
- 3 В коробці знайдеться все
- 4 Cyber Shot в кожну сім’ю
- 5 Коли телефон розуміє свого власника
-
6 Висновки
- 6.1 Висловлюємо подяку компанії Sony Ericsson за чіткі фотографії, за щирі 3D Java емоції, за найкращий функціонал свого часу і за неоціненно великий вклад в розвиток мобільних технологій.
Різниця між смартфоном і телефоном
Наразі для людей поняття телефон і смартфон стали тотожними, але так було не завжди. Раніше більша частина продажів припадала саме на «мобілки» без OS. Населення не бачило явних переваг Symbian, Windows Mobile, Palm OS над функціональними телефонами початку 2000-х.
Смартфон перш за все має відкриту файлову систему і підтримує встановлення програм/ігор внутрішнього «робочого» формату (*sis, *cab, *prc, а не *jar, як для Java телефонів). Функціонально це давало серйозні переваги, адже Java машина була сама по собі «костилем» і працювала не надто добре.
Розробники з розв’язаними руками могли створювати функціональний софт та ігри з хорошою графікою та об’ємними текстурами. Деякі з них займали по 10-50 МБ, коли Java гра рідко перевищувала 1 МБ. З програмами ситуація була аналогічна.
Це все добре, але довгий час люди мали серйозні проблеми з доступом до програм та ігор. Навіть перші покоління iPhone не мали вбудованого магазину програм, тому добувати потрібний софт було непросто. Завдяки своїй поширеності знайти програму чи забавку для Java було значно легше.
Додатковою перепоною міг стати високий поріг входження у світ смартфонів того часу. Наприклад, власник Nokia N82 завантажив *sis інсталятор крутого медіа плеєра, але він не відкривається через те, що чортові Symbian сертифікати застаріли, а на Samsung i780 виявлено проблему сумісності з *cab файлом, який був створений для версій Windows Pocket PC з іншими процесорами. Таких прикладів було чимало. Фанати старої школи зрозуміють.
На противагу всім цим незручним кнопковим смартфонам Sony Ericsson просувала свою Java платформу, яка була зручнішою, швидшою, зрозумілішою та не менш функціональною за топові рішення Nokia N-Series, які ще й продавалися за завищеними цінами. Користувач отримував все, що йому потрібно, а головне без зайвих рухів, натиском однієї кнопки. Все повинно працювати з коробки, як ми маємо на ринку сучасних Android/iOS. Відносно інших Java телефонів різниця була величезною, про що детальніше розповімо нижче.
Паралельно Sony Ericsson розвивала Symbian UIQ, які позиціювались більше як КПК. Це був зовсім інший клас пристроїв, який мав не ту ж саму цільову аудиторію, що флагмани Nokia N-Series, топові Samsung, LG, Motorola тих часів. В статті поговоримо саме про найпопулярніші, тобто класичні кнопкові телефони SE.
Король великої та жахливої Java 2ME
Java швидко заполонила ринок телефонів, витіснивши складний та ідеально оптимізований Mophun. Попри факт, що Java потребувала більше ресурсів і давала низьку продуктивність, на Sony Ericsson ця платформа працювала найкраще серед всіх виробників. Ніхто навіть не наблизився за рівнем сумісності та швидкодії до шведсько-японських телефонів.
Справа не лише в потужному начинні, а й в програмному підході. SE отримали відмінну оптимізацію, тому всі запущені програми/ігри (а запускалися 99%) працювали швидше, ніж на Nokia. Особливо це відчувалося у важких 3D іграх, як Galaxy On Fire, Rally Pro Contest, Planet Riders, Colin McRae Dirt тощо. Користувач отримував вищий FPS, ніж власники інших телефонів.
Samsung, LG та Motorola тим більше не могли конкурувати з Sony Ericsson, адже несумісність ледь не половини Java застосунків створювала негативний досвід використання. Гра/програма могла просто не запуститися, чого майже не бувало на умовному Sony Ericsson K800i. Користувач заплатив за гру, завантажену через платне SMS (з глянсового журналу про мобільні технології) і він гарантовано її отримував в робочому стані.
Порівняння продуктивності гри Rally Pro Contest на Sony Ericsson K770i (зліва) та Samsung S5350 (справа):
Наприклад, на телефонах конкурентів завжди були якісь обмеження на максимальний об’єм Java програми, а також вони не працювали в фоні. Sony Ericsson без проблем дозволяв згорнути Java гру, зайти в Opera Mini, завантажити рингтон, про який розповів друг під час паралельного переписування в ICQ і це все одночасно, наче на просунутому смартфоні. Платформа Nokia Series 40 ще довгий час була на дві голови слабшою за A100, а інші виробники на три голови.
Додатки на Sony Ericsson знаходити було легко, вони працювали швидше, ніж в конкурентів, так ще й мали максимальний рівень сумісності. Платформа Sony Ericsson A100 була функціональною, а оновлена A200 отримала покращений медіаплеєр, гігантську телефонну книгу і більш просунутий інтерфейс. Чи не щастя було мати такий телефон до епохи Android/iOS?
В коробці знайдеться все
Перевагою смартфонів є підтримка стороннього софту, який дозволяє розширити функціонал пристрою в потрібному власнику напрямі. В більшості випадків «з коробки» власник смартфона отримував базовий мінімум програм, які були в будь-якому іншому телефоні того часу.
До таких відносимо: годинник, будильник, таймер, секундомір, калькулятор, конвертер величин, записник, календар, диктофон, переглядач фото, музичний плеєр, відео плеєр, файловий менеджер, вебпереглядач, FM-радіо.
Sony Ericsson K770i (типовий представник SE A100) крім цього всього має такі програми: редактор відео, редактор фото, редактор музики, програма для розпізнавання музики (як популярний в наш час «Шазам»), ліхтарик (для моделей зі спалахом), захищені паролем нотатки для важливої інформації та програма для віддаленого керування комп’ютером через Bluetooth, про яку трохи детальніше поговоримо.
Всього в цієї утиліти є три режими: Presenter, MediaPlayer та Desktop. Кожен з режимів має гарячі клавіші для регулювання рівнем звуку, перемикання слайдів, перемотки музики/відео чи роботи безпосередньо на робочому столі Windows. Працює телефон з будь-якою версією OS від Microsoft без жодних «костилів». Тобто достатньо лише зв’язати два девайси та готово.
Sony Ericsson K770i дозволяє керувати комп’ютером з дивану, завдяки чому можна ставити фільм на паузу, перемикатися між вікнами, гортати вебсторінки чи навіть грати в ігри.
Forza Horizon 5 працює з незначними затримками, але їздити можна. Насправді така функція згодиться на презентаціях, адже так телефон може замінити пульт віддаленого керування. Викладачі в університетах оцінили б.
На цьому можливості Bluetooth не закінчуються. Більш як 20 років тому телефони Sony Ericsson вміли керувати іграшковою машинкою SE CAR 100, яка була сумісна з пристроями компанії того часу. Найважливішим аспектом роботи цього аксесуара були низькі затримки, що забезпечувало комфортне керування.
Ще один приклад можна привести з власного досвіду при роботі з Lego Mindstorm. Цей розумний конструктор також підтримує керування по Bluetooth, але не всі телефони добре працювали з програмою. В той час, коли Nokia 6230i та Samsung X700 не могли під’єднатися до Mindstorm, фото флагман Sony Ericsson K750i без проблем працював.
За необхідності власник Sony Ericsson міг під’єднати телефон до ноутбука як модем, використовуючи Bluetooth. В плані безпровідних підключень для цих телефонів не існувало жодних перепон – вони вміли буквально все. Ось які профілі Bluetooth підтримувало більшість моделей з платформою A100:
- A2DP-Source
- AVCTP
- AVDTP
- AVRCP-Target
- BIP-ImagePush
- BNEP
- DUN-GW
- FT-Server
- GAP
- GAVDP
- Generic Object Exchange
- Headset-AG
- HFP (1.5) AG
- HID-Dev-Keyboard-HID
- HID-Dev-Pointing HID
- OBEX
- OPP-Client
- OPP-Server
- PAN-AP
- SDP
- Serial-DevA
- Serial-DevB
- Sync-Server
Чи вміли це все робити телефони інших виробників? Ні, не вміли. Чи можна було таке реалізувати на смартфонах Symbian/Windows? Так, але не на всіх. Окрім того, що потрібно було знайти програму з відповідним функціоналом, важливим фактором залишалась апаратна реалізація Bluetooth та інших компонентів.
До того перепоною ставала сумісність програмного забезпечення смартфонів Windows Mobile з апаратною складовою та величезні проблеми з сертифікацією програм на Symbian (хто мав Symbian 9.x, той зрозуміє наскільки це серйозно). В Sony Ericsson користувач отримував не просто робоче ПЗ, а ще й прямо з коробки, вже встановлене і готове до роботи одним натиском кнопки.
Після платформи A100/A200 умовна Symbian Series 60 v9.x здавалася незручним комбайном, який весь час потрібно налаштовувати та копирсатися в його програмному середовищі для того, щоб змусити працювати те, що вже й так працює в будь-якому Sony Ericsson без зайвих маніпуляцій.
Власне зрозумілість і простота відрізняли «прості» телефони SE від «просунутих» смартфонів Nokia, які не пропонували нічого принципово кращого. Високий поріг входження погубив Windows Mobile, а Symbian намагалася стати чимось «народним» і стала такою так сильно (ну майже те саме, що S40), що переважна більшість населення не бачила переваг цієї системи над Java телефонами Sony Ericsson.
Єдине, чого критично не вистачало для платформи A100 – вбудований переглядач документів MS Office, який був в Samsung D600 2005 року, а також смартфонах на будь-якій операційній системі. Windows Mobile Pro смартфони вміли не лише переглядати *doc, *xls документи, а й редагувати їх чи створювати з нуля.
Також телефони SE отримували оновлення «повітрям», як сучасні смартфони. Перевірити версію прошивки можна в налаштуваннях, де оновлюємо її без використання комп’ютера. Корпорація Nokia з їх «неперевершеними» смартфонами не могла запропонувати нічого подібного. Конкуренти Sony Ericsson були далекі до впровадження подібного функціоналу ще довгий час.
На останок поговоримо про багатозадачність. Саме це поняття застосовується зазвичай до смартфонів, адже вперше з одночасною роботою кількох програм користувачів познайомили КПК та різного роду комунікатори високого класу. Згодом воно перелізло на простіші смартфони, але не тільки. Телефони Sony Ericsson вміли відкривати багато програм одночасно, як і найкращі Symbian флагмани.
Такий функціонал згодом з’явиться в Nokia Series 40 та телефонах Samsung, але для цього знадобиться не менше 3-4 років. Будь-який телефон Sony Ericsson з пізньою версією A100 або A200 давав можливість згортати Java додатки та перемикатися між ними. Як показує практика, середньостатистичний телефон 2006 року з A100 здатен був тримати до 10 Java програм в оперативній пам’яті.
Більш просунуті A200, особливо останні моделі, без проблем запускали 20+ додатків без їх перезавантаження. Ігри трималися в ОЗП і не вилітали, хоча загальна продуктивність телефону могла знизитися. Такому можуть позаздрити навіть сучасні Android флагмани з їх жахливим RAM-менеджментом.
В цьому спливному меню також є додаткові вкладки, де можна налаштувати швидкий запуск, додаючи будь-які програми, пункти головного меню, ігри тощо. Цікавою є програма «Phone Status», яка показує модель телефону, рівень акумулятора у % (тоді це вміли далеко не всі виробники) та рівень наповненості пам’яті.
Жоден телефон тих часів від Samsung, Nokia, LG, Motorola, Fly, Alcatel, Phillips не міг показати того, що вміли Sony Ericsson. Лише смартфони давали такий рівень можливостей, але за умови встановлення сторонніх програм. Це своєю чергою створювало бар’єр між людиною і технікою, який часто був надто великим, щоб реалізувати всі можливості розумного телефону. Саме через високий поріг входження тогочасні смартфони Symbian Series 60 використовувались не за призначенням, а точніше без встановлення *sis додатків.
Cyber Shot в кожну сім’ю
Компанія Sony Ericsson зазвичай не намагалася економити на чомусь, щоб дати краще співвідношення технічних характеристик до вартості. Перш за все це стосується якості виготовлення всіх компонентів, а особливо камер. Саме завдяки Cyber Shot користувачі познайомилися з якісним мобільним фото.
Більшість телефонів того часу мали фіксований фокус і не могли нормально сфотографувати текст чи будь-який об’єкт зблизька. Наприклад, Nokia X7 2011 року випуску не мав автофокуса і видавав розмазані знімки, як і хітові бюджетники Samsung S5230 Star.
Не меншу роль грав спалах, який нівелював низьку світлочутливість. Майже всі камерафони Sony Ericsson мали автофокус, спалах та захисну шторку камери, що стало їх візитною карткою. Samsung Galaxy S1 2010 року випуску не мав спалаху і порівняно слабку камеру, яка програвала за рівнем деталізації Sony Ericsson K790i 2006 року випуску.
Кнопкові Java телефони Sony Ericsson зі спалахом та автофокусом: K750, D750, W800, W900, W810, K790, K800, W700, K550, K810, K850, K770, C702, C905, W902, C902, C510, G705, W705, W715, C901, C903, W995, Yari, Elm, Hazel.
А що там в конкурентів? Кнопкові телефони/смартфони Samsung зі спалахом та автофокусом: D900, U600, U700, i550, G600, G800, G810, U900, i8510, S7330, S7220, S7350, S9402, i7110, S5550. Список удвічі менший, хоча в загальному різних моделей Samsung випускав до трьох разів більше.
В класичних Nokia також не густо з комбінацією спалах + автофокус: N90, N93, N73, N95, N82, N78, N79, N96, N85, N86, 6500 Slide, E66, E71, 6700, 6720, 6710, E52, 6700 Slide, 6600i Slide, E75, E90. Це при тому, що більшість з цих моделей були щонайменше на 50% дорожчими за аналогічні Sony Ericsson.
Порівняємо декілька фото на Sony Ericsson K770i та Samsung S5350. Корейський телефон приблизно одного класу, молодший за японський на три роки, в обох 3.2 МП камера, але якість знімання принципово різниться.
Samsung S5350:
Sony Ericsson K770i:
За денних умов знімки непогані в обох варіантах, але спалах дає величезну перевагу вночі. Автофокус робить свою справу, тому маємо цілком нечитабельний текст в Samsung і високу контрастність в Sony Ericsson. Звісно, справедливо було б рівняти з умовним Nokia N82, але це принципово вища цінова категорія.
Компанія робила акцент на мобільному фото, адже в телефонах була встановлена програма-інструкція, де користувач отримував корисні поради і підказки. Насправді утиліта досить корисна і не виключено, що виховала багато людей, які цінують і вміють робити красиві знімки.
На клавіатурі Sony Ericsson K770i нанесені спеціальні піктограми, які підсвічуються в режимі камери. Так власник бачить функції гарячого доступу відразу, не копирсаючись в налаштуваннях. Дуже зручно і практично, особливо на фоні камер в Nokia N-Series.
Головним недоліком камер Sony Ericsson була якість відео. Більшість топових камерафонів SE писали справді жахливі відеоролики з низькою роздільною здатністю і невисокою частотою кадрів. Наприклад, SE K770i записує відео 177х144 пікселів.
Коли телефон розуміє свого власника
Майже всі телефони того часу мали мізерний об’єм вбудованої пам’яті, часто не більше 100 МБ, тому використання карт пам’яті було буквально обов’язковим для любителів фото, музики чи величезної кількості ігор.
Рідко який Sony Ericsson не мав комплектну карту Memory Stick чи Memory Stick Micro. Наприклад, до K770i йшла карта на 256 МБ, до недорогих музичних моделей W800 клали по 512 МБ, пізніше по 1-2 ГБ, а флагман SE W902 отримав 8 ГБ в комплекті.
Таку практику мали й деякі серії Nokia, особливо музичні, але на цьому все. Більшість виробників жаліли доставити картку, бо хотіли знизити собівартість телефону економлячи на всьому. Звичайна людина, не технічно просунутий користувач, не захоче підбирати картку потрібного формату, а хоче відразу щоб телефон працював як належить, тобто все потрібне вже в коробці.
Та це все дрібниці (за гроші покупця) порівняно з тим, як реалізована підтримка карт пам’яті на програмному рівні. Щоб зрозуміти всю суть і біль користувачів інших виробників, зробимо невелике пояснення поняття «за замовчуванням». Компанія Google платить мільярди доларів за те, щоб їх пошук був за замовчуванням в пристроях Apple, адже переважна більшість користувачів не буде міняти пошукову систему, а деякі не змінять початкову сторінку тощо.
Саме цей підхід ще давно розуміли в компанії Sony Ericsson, тому за замовчуванням всі ігри, програми, фото, відео та інші файли зберігаються на карті пам’яті без ручного втручання людини. Вбудованого об’єму ПЗП не вистачало активним користувачам на будь-якому телефоні, але далеко не всі моделі вміли ставити додатки на карту пам’яті.
Наприклад, в SE K770i вбудованої пам’яті лише 16 МБ. При встановленні гри вона автоматично зберігається на картці, звідки вже можна вручну переносити на телефон. В смартфонах Nokia також можна встановити додаток на зовнішній носій інформації, але за замовчуванням користувачу пропонують саме вбудовану пам’ять. Зустрічалися й такі програми, які відмовлялися працювати на картах пам’яті.
Ситуація на Windows Mobile ще гірша. Крім зміни стандартного сховища, власник смартфону стикався з проблемою кешування. Чимало програм, встановлених на SD карту, залишали кеш у вбудованій пам’яті пристрою, через що невеликий об’єм ПЗП на Samsung i200, i320, i600, i780, B7350 забивався навіть в просунутих користувачів через місяць-два використання.
Встановити тисячу Java додатків на телефон з картою пам’яті 8 ГБ? Немає проблем, це ж Sony Ericsson, можна завантажувати скільки заманеться, жоден з них не проникне до внутрішньої пам’яті без дозволу власника. Інженери вже подбали, щоб власник натискав лише одну кнопку при інсталяції *jar файлу, без відкриття непотрібних спливних меню зі зміною місця збереження.
Висновки
Без сумнівів, телефони Sony Ericsson часто перевершували за можливостями всіх конкурентів і не програвали технічно найкращим смартфонам тих часів. Платформа SE A100 пропонувала небачений функціонал з повноцінною багатозадачністю і неймовірно великим переліком вбудованих програм. Додаємо до цього найкращу на ринку Java машину та отримуємо ультимативну (і значно зручнішу) заміну смартфонам.
Ще однією особливістю Sony Ericsson були їх камери з автофокусом і спалахом. Майже половина моделей виробника мали ці привілеї, чого не сказати про техніку конкурентів. Недешеві, якісні, збалансовані апаратно та програмно телефони, які давали можливості на рівні смартфонів того часу. Найголовніше, що вони були зручними, зрозумілими і простими для пересічного користувача.
Крах кнопкових телефонів був неминучим, але компанія Sony Ericsson до останнього підтримувала цей напрямок. З іншого боку, після виходу SE K790 почалася стагнація без серйозних покращень. Вдосконалення платформи A200 відносно A100 були мінорними, а Apple iPhone у 2007 році змусив всіх виробників переглянути плани на майбутні релізи.
Конкуренти розвивалися швидше, миттєво адаптуючись під нові реалії ринку, які нав’язала найбільша технокорпорація сучасності, тому вимирання легендарних Java телефонів Sony Ericsson було неминучим. Велике «яблуко» та «зелений робот» нещадно знищили всі платформи, в тому числі SE A200. Люди більше не хотіли натискати клавіші, люди хотіли споживати вертикальний контент на великому дисплеї, гортаючи стрічку пальцями.
Не зважаючи на це, до епохи масового засилля iOS/Android кнопкові телефони Sony Ericsson гідно себе показували в плані функціонала та технічних можливостей. Вони впевнено перемагали конкурентів, на декілька років випереджуючи їх, особливо в програмній частині. Не дарма шведсько-японські мобільні телефони завоювали звання зразкових у своєму класі та увійшли в історію як переможці.
Золоті медалі компанії від редакції ITC:
- Sony Ericsson K300i – найкращий бюджетний камерафон з підтримкою MP4 2004 року;
- Sony Ericsson K750i – найкращий камерафон і найкращий телефон 2005 року;
- Sony Ericsson K790i – найкращий камерафон і найкращий телефон 2006 року;
- Sony Ericsson A100/A200 – найкраща мобільна Java платформа за весь час існування J2ME;
Варті відзнаки такі особливості:
- Найкраща підтримка Bluetooth протоколів;
- Найкращий музичний програвач Walkman;
- Найкраща підтримка і найвища продуктивність Java 2ME;
- Найкращий набір попередньо встановлених програм;
Не менш варті уваги:
- Sony Ericsson Satio – найкращий камерафон і найкращий Symbian смартфон 2009 року;
- Sony Ericsson Elm – найкращий кнопковий моноблок високого класу 2009 року;
- Sony Ericsson Cedar – найкращий кнопковий телефон бюджетного класу 2010 року;
- Sony Ericsson Xperia Play – найкращий ігровий Android смартфон 2011 року і найкращий ігровий смартфон за весь час;