Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зазнав важкої поразки на місцевих виборах у Туреччині. Його Партія справедливості та розвитку, яка безперервно править у Туреччині з 2002 року, вперше за 20 років поступилася опозиції першим місцем.
Головним переможцем натомість стала турецька демократія, яка продемонструвала, наскільки країна відрізняється від Росії чи Білорусі попри звинувачення Ердогана в авторитаризмі.
Вибори назвали символом зміни епох, серйозною заявкою соціал-демократичної опозиції, так званих кемалістів – прихильників ідей світської республіки і її засновника Мустафи Кемаля Ататюрка, на перемогу на загальних виборах 2028 року.
Проте про саму зміну епохи немає підстав говорити, допоки чинний президент лишається при владі, а його партія контролює парламент. Хоча Ердоган напередодні заявив, що ці вибори були його останніми, тобто натякнув, що не має наміру бути кандидатом у 2028 році, все ще може змінитися у майбутньому.
За підсумками виборів, кандидати опозиції не тільки зберегли контроль над трьома найбільшими містами країни – Стамбулом, Анкарою та Ізміром, але й перемогли в кількох центрах провінцій, які раніше очолювали провладні мери. Зокрема, у Бурсі, четвертому за населенням місті країни.
Перемога в Стамбулі мала особливе значення, оскільки це економічна столиця країни, Ердоган починав кар’єру саме тут і був кілька років мером.
Загалом опозиційна Республіканська народна партія отримала підтримку 37,7% виборців – на 8% більше за результат 2019 року. Партія Ердогана набрала 35,5% голосів – на 7% менше. Союзники Ердогана з націоналістичної партії MHP також зазнали втрат.
Сюрпризом став третій результат ісламістської Нової партії благоденства (6%) Фатіха Ербакана. Він є сином лідера ісламістів – прем’єра Туреччини у 1996-1997 роках Неджметтіна Ербакана, якого вважають політичним наставником Ердогана.
Фатіх Ербакан є борцем з ЛГБТ та відомим антивакцинатором.
“Я не був вакцинований. Я не планую робити щеплення. мРНК( вакцина. – ред.) означає проникнення в ядро клітини людини. Ви можете змусити цих людей народжувати напівлюдей-напівмавп. Це може призвести до народження створінь з 3 вухами і 5 очима”, – заявив він пресі у 2021 році.
Причини поразки Ердогана
Український журналіст Осман Пашаєв, який багато років висвітлює турецьку політику, пов’язує високий результат опозиції з тим, що більшість молодих виборців, які вперше беруть участь у виборах, голосують за опозицію.
“Навіть у консервативних родинах молодь хоче більше свобод, ніж пропонує консервативний дискурс Ердогана. Дослідження Ipsos раніше показало, що ця тенденція дасть більше голосів ліберальним, прозахідним силам. Поступово змінюється склад виборця і його прагнення”.
Пашаєв нагадує, що вибори 2023 року Ердоган виграв завдяки підтримці провінції, бідніших анатолійських регіонів.
Проте на місцевих виборах 2024 року соціал-демократичні ідеї Республіканської народної партії перемогли і в деяких з цих регіонів.
До виборів 2028 року ще багато часу і говорити про кінець епохи Ердогана зарано, кажуть оглядачі.
Напередодні виборів 2023 року деякі експерти також пророкували поразку Ердогану, вказували, що зростання інфляції та вартості життя, падіння курсу турецької ліри і катастрофічні наслідки землетрусу у лютому 2023 року підважать його популярність.
Деякий час в опитуваннях навіть лідирував представник опозиції. Та це не завадило Ердогану переобратися з відривом у всього 4%, а разом з націоналістами отримати комфортну більшість у парламенті. Опозиційний блок тоді розпався.
Тож ключовими питаннями поки що лишаються, чи припинить Ердоган політичну кар’єру у 2028 році, а якщо так, хто стане його наступником.
“В самій партії Ердогана є його культ особистості, і це проблема, немає людей №2, №3, і рішення на кого він залишить цю партію залежить тільки від нього”, – каже Пашаєв.
Серед потенційних наступників називають зятя Ердогана Сельчука Байрактара, співвласника компанії, яка виробляє відомі безпілотники Bayraktar. А також чинного міністра закордонних справ Хакана Фідана, який у 2010-2023 роках очолював національну розвідку.
Невідомо остаточно і хто буде представляти опозицію на виборах 2028 року. Серед потенційних кандидатів є і мер Стамбула Екрем Імамоглу, і мер Анкари Мансур Яваш.
Та головний результат виборів – попри ореол автократа, який закріпився за Реджепом Таїпом Ердоганом, Туреччина продемонструвала, що є демократією з висококонкурентним середовищем, де опозиція може домогтися перемоги шляхом виборів.
“Туреччина показала себе демократією і звела нанівець всі порівняння з Росією. Нарешті і Захід це побачив”, – каже Осман Пашаєв.